Українська мова в житті православного пастиря.

Мова займає важливе місце в житті кожної людини. Вона виконує властиві їй функції і, зокрема, є засобом спілкування людини з Богом, засобом Його пізнання. Історія України та української мови свідчить про вагомий внесок православного духовенства у її формування, розвиток та збагачення. На сьогодні православний пастир це вже не сільський требовиконавець, а високодуховна, моральна, культурна, освічена особистість, представник національної еліти, інтелігенції.
З уваги на це актуальною постає проблема мовної особистості православного пастиря, який своє служіння звершує за допомогою слова. Пастир користується мовою постійно – у храмі (богослужіння, проповідь) та поза його межами (громадська діяльність, сім’я тощо).

Хвалімо Бога українською мовою (Митрополит Іларіон).

І. Рідна мова - душа церкви.

ЦЕРКВА — це душа народу. Душа правдива, жива, що оживлює кожного народа й робить його справжньою нацією.
Народ без своєї окремої Церкви — народ без душі, народ мертвий, печаткою нації не означений, на денаціоналізацію призначений.
Церква — це душа нації. Нація виявляється найперше в Церкві своїй, в її віковічній праці та її віками виробленій ідеології. Тому без своєї окремої Церкви нема й окремої нації.
Рідна мова — це душа Церкви, це той Дух Святий, що оживлює всю Церкву, саму істоту її, як Він оживив був Апостолів в Єрусалимі в 50-ий день по Воскресенні. Рідна мова міцно єднає вірних з Богом, сильно допомагає їм у Бо-гопізнанні.
Рідна мова — шлях До Бога! Не рідною мовою Бога не пізнаєш!

СВЯТІ ПЕРВОВЕРХОВНІ АПОСТОЛИ ПЕТРО І ПАВЛО,

Найчастіше головною причиною нашої неуважності до церковної історії є звикання до того, що кожне свято сприймаємо, як повторення чогось, що уже було, як буденність. Багато свят, на жаль, стали для нас просто певною відміткою часу, як от день вшанування пам’яті святих первоверховних апостолів Петра і Павла для переважної більшості пересічних людей означає в першу чергу закінчення Петрівки — апостольського посту. І самі постаті величних мужів якось непомітно ховаються за можливістю не порушуючи уже церковного уставу приступити до скоромної їжі.

Християнство і порожнеча.

Озираючись на останніх 20 з лишнім років, ми розуміємо, що світ дуже змінився і продовжує катастрофічно швидко змінюватися. Є речі, які вже важко повернути назад або поставити на їх колишні місця.
Але світ змінюється не останні 20 років, — світ змінюється давно; напевно, минуле сторіччя стало кардинальним в зміні картини світу. Насамперед, цьому сприяли колосальні війни і революції. Але найголовніша революція, яка за цей час відбулася, — це революція суспільної свідомості, що торкнулася всього людства, і культурного, і навіть не зовсім цивілізованого. Так або інакше це зрушення торкається і нас, православних християн.