Сповідь у Різдвяному пості.

Сповідь – це відкриття своїх гріхів перед Богом у присутності священика а каяття – це відчуття власної нікчемності і провини перед Господом. Сповідь і каяття – це дві складові примирення з Богом. Господь сам дав владу Своїм учням відпускати гріхи, кажучи: «Що зв’яжете на землі, буде зв’язаним на небі. А що розрішите на землі, буде розрішеним на небі». Як і віра сповідується, і гріхи теж сповідаються. Тобто, щоб посповідатися і отримати відпущення гріхів, треба їх знати, назвати і бажати виправитися. Якщо йдеться до першої сповіді, доречно взяти на допомогу духовну літературу (наприклад, «Досвід побудови сповіді» святителя Ігнатія Брянчанінова). Сповідь можна побудувати і за десятьма заповідями. Можна готуватися до сповіді, записуючі гріхи, які ви пригадаєте. Цей запис можна показати або прочитати священику. Не розповідайте зайвих подробиць і не виправдовуйтесь, просто називайте гріхи. Підходячи до сповіді вперше, обов’язково сказати про це. Дійсно, неможливо пригадати все з 7-річного віку. Але якщо ви пригадаєте згодом, про це також можна буде сказати на сповіді. З іншого боку, головним є відчуття провини перед Богом. А Господь милостивий і вибачить навіть забуте або допоможе пригадати, якщо ви будете уважними до власного духовного життя.

Пояснення Молитви Господньої словами Святих Отців Церкви

    Для того, щоб легше було вивчити зміст молитви Господньої, вона в православному катехізисі ділиться на призивання, сім прохань і славословлення.

    Призивання складається з кількох слів, з якими ми звертаємось до Бога: «Отче наш, що єси на небесах!»,

    Як же ми, за висловом Святого Письма, — «порох і попіл» (Бут. 18, 27; Іов. ЗО, 19), можемо зважитись називати Бога своїм Отцем? Причина цьому — любов Божа до людського роду. «Бо так полюбив Бог світ, — говорить любимий ученик Христа, св. ап. Іоанн Богослов, — що і Сина Свого Єдинородного дав, щоб кожен, хто вірує в Нього, не загинув, а мав життя вічне» (Ін. З, 16).

    Отже, Бог — наш Отець, а ми — його діти. «О, яка до нас милість, яке багатство ласки й доброти Господа, — говорить св. Кипріан, — коли Він дозволив нам,як відмовляємо молитву перед лицем Божим, називати Бога Отцем, а себе іменувати синами Божими так само, як і Христос є Син Божий! Ніхто з нас не насмілився й вжити це ім’я в молитві, якби Він Сам не дозволив нам так молитися».

На порозі Різдва Христового

Почуття благоговіння перед тайною Різдва Спасителя у Вифлеємі змушує християнина поміркувати над тим, як достойно підготуватися до цього великого свята. У молитовному житті Церкви тайна втілення дорівнює тайні воскресіння з мертвих, а церковний календар вказує межі і зміст Різдвяного Посту, що нагадує зміст Великого Посту. Різдвяний Піст триває сорок днів. Починається він 28-го листопада і закінчується в ніч на Різдво 6-го січня. За цей період спостерігається ріст напруженості, наростання очікування свята: за п’ять днів до нього, тобто 2-го січня, починається п’ятиденне “предпразднство” на зразок Страсної седмиці, зі своїми богослужбовими особливостями, а переддень свята, “Святвечір”, 6-те січня, повністю виокремлюються за прикладом Великої п’ятниці. Цей день простою мовою називається “Святвечір”.

Милосердний самарянин

Одного разу один законник встав і, спокушаючи Його, сказав: Учителю, що зробити мені, щоб успадкувати життя вічне? 26Він же сказав йому: в законі що написано? Як читаєш? 27Він сказав у відповідь: люби Господа Бога твого всім серцем твоїм, і всією душею твоєю, і всією силою твоєю, і всім розумом твоїм, і ближнього твого – як самого себе. 28Ісус сказав йому: правильно ти відповідав; так роби – і будеш жити. 29Він же, бажаючи виправдати себе, сказав Ісусові: а хто ж мій ближній? 30На це Ісус сказав: один чоловік ішов з Єрусалима до Єрихона і потрапив до рук розбійників, які зняли з нього одяг, поранили його і відійшли, залишивши його ледве живого. 31Випадково один священик проходив тією дорогою і, побачивши його, пройшов мимо. 32Так само і левит, що був на тому місці, підійшов, подивився і пройшов мимо. 33Якийсь же самарянин, проїжджаючи, натрапив на нього і, побачивши його, змилосердився; 34і,підійшовши, перев’язав йому рани, поливши оливою і вином; і, посадивши його на свого осла, привіз його до заїжджого двору і потурбувався про нього; 35ана другий день, відходячи, вийняв два динарії, дав господареві заїжджого двору і сказав йому: подбай про нього; і якщо витратиш на нього більше, я, коли повертатимусь, віддам тобі. 36Отже, кого з тих трьох вважаєш ти ближнім того, хто потрапив до рук розбійників? 37Він сказав: того, який змилосердився над ним. Тоді Ісус сказав йому: іди і ти роби так само.Єв.від Лк.10.25-37.   

Молитва юного серця

Ця історія сталася колись давно в одному невеличкому повітовому містечку в українській глибинці. В одного тамтешнього мешканця був син. У цієї дитини спостерігалися певні складності в його інтелектуальному розвитку, а тому досить важко давалося навчання. З неабияким трудом він спромігся здолати лише найпростіші, найелементарніші ази. Приміром, запам’ятати молитви він був майже не в змозі, тим паче, що церковнослов’янських текстів не розумів зовсім. По господарству хлопчик мав головний обов’язок – доглядати худобу, щоб не була голодною. На луках він випасав вівці та часто грав на  дерев’яній сопілці, яку змайстрував сам. У нього виходили гарні, але, здебільшого, доволі сумні мелодії. Вівцям подобалися звуки цих наспівів, і вони йшли за маленьким пастухом, зачаровані його грою.

Молодь і проблеми сучасного церковного життя

Характеризуючи духовний стан сучасного суспільства, Святійший Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет, в одній із своїх проповідей, сказав: «Духовна трагедія секуляризму полягає в тому, що він штовхає людину у релігійну шизофренію, коли життя людини роздвоюється на релігійне і світське, між якими немає належного зв’язку» [2, С. 402]. Цей термін, «релігійна шизофренія», влучно характеризує той стан, в якому опинилося наше українське православне суспільство третього тисячоліття. З одного боку православний християнин, як член Церкви, прагне жити церковним життям, але поза храмом він змушений ходити за «стихіями світу цього» – лукавити, обманювати, порушувати церковні правила, спрямовані на укріплення хворої людської волі. Сучасний світ примушує християн не думати про Бога, про свій духовний стан, а жити тільки тими тимчасовими «цінностями», які сам і пропонує людині. Але найбільш жахливим є те, що секуляризм сучасного суспільного життя найбільше вдаряє по нашій православній молоді, яка сьогодні все ж шукає справжнього глибокого духовного життя. На щастя енергійна, думаюча молодь не завжди задовольняється тим сурогатом псевдодуховності, яку пропонує їй світ, а шукає справжнє Джерело життя, натхнення, праці, творчості, любові – Господа Христа. 

Сатанинський характер символіки гри в карти

Мотиви обурливого опоганення і обплювання святого Хреста свідомими Хресто-ненависниками і хрестоборцями цілком зрозумілі. Але коли бачимо християн,які час від часу ходять до церкви і є втягнутими у це зло, тим більше мовчати не можна, бо за словом святителя Василя Великого - "мовчанням продається Бог»! Так звані «гральні карти» наявні на жаль у багатьох будинках, і є знаряддям служіння бісам, за допомогою якого людина неодмінно входить у контакт з демонами - ворогами Бога і людини. Усі чотири картярські «масті» мають на увазі не що інше, як хрест Христовий разом з іншими рівнопоклоняємими у християн священними предметами: списом, губкою і цвяхами, тобто все те, що було знаряддями страждань і смерті Божественного Спасителя.

Молитва для супругів,які прагнуть взаємної любові.

 Господи, дозволь мені відчути Тебе в любові мого чоловіка (дружини),

почути Тебе в його словах,

відчути Твою ніжність в його турботливих жестах, чуйному дотику та ніжності.

Прагну відчувати Твою близькість, присутність,

щоб Тебе, наш Господи, величати в моєму чоловіку (дружині).

Господи, нехай також і мій чоловік (дружина), досвідчить Твоєї Любові.

Надихай мене, щоб через мою любов він міг досвідчити, що Ти, Господи, безмірно його (її) любиш!

Нехай наше подружнє життя стане здійсненням Твоєї пресвятої волі.

Просимо Тебе, допоможи нам поступати так, щоб в нашій любові було видно Твою безмежну любов;

навчи нас, як сприяти добру коханої особи, як стати для неї цілковито даром і прийняти обдарування з її боку.

Забери наші кам’яні серця і дай нам тілесні…

Серця, які слухають і взаємно відчувають, які приймають свої слабкості і вади, які пробачають і виявляють милосердя.

Амінь.

Про духовні причини голодомору 1932-33 років

У Священному Писанні є чимало свідчень про голод. У книзі Неємії ми знаходимо таке твердження: «І хліб з не­ба Ти давав їм у голод їх...» (Неєм. 9,15).

У книзі притч Соломонових є інше вислів: «Не допустить Господь терпіти голод душі праведного, надбання ж нечестивих вивергне»(Пр.10,3). «І не ра­дива душа буде терпіти голод»(Пр.19,15). Голод, як явище у Священному Писанні є страшним катаклізмом. Дуже часто він згадується в Біблії у контексті ка­ри Божої: «Мечем і голодом винищить їх Господь», -знаходимо ми суворий вислів у книзі Об’явлення святого апостола Іоанна Богослова. Невже Господь був такий немилосерд­ний і до нашого народу, що послав аж три голодомо­ри на нашу землю? Завжди треба застерігати себе від такого запитання і принаймні у цьому контексті треба думати завжди онтологічно.

Собор Архистратига Божого Михаїла та інших Небесних Сил небесних

Святкування Собору Архистратига Божого Михаїла та інших Небесних Сил безтілесних встановлено на початку IV століття на Помісному Соборі Лаодикійському, що відбувався за кілька років до Першого Вселенського Собору. Лаодикійський Собор 35-м правилом засудив і відкинув єретичне поклоніння ангелам як творцям і правителям світу і затвердив православне їх шанування. Святкується в листопаді - дев'ятому місяці від березня (з якого в давнину починався рік) - відповідно до числа 9-ти чинів Ангельських. Восьмий же день місяця вказує на майбутній Собор всіх Сил Небесних в день Страшного Суду Божого, який святі отці називають "днем восьмим", бо після віку цього, за кілька тижнів, наступить "день осмий", і тоді "прийде Син Людський у Славі Своїй і всі святі Ангели з Ним "(Мф. 25, 31).