“Нехай співають уста і нехай навчається розум” (Йоан Золотоустий про спів та музику).

Праці вселенського учителя Церкви, засновника Константинопольського патріархату, мислителя, проповідника та полеміста, святителя Йоана Золотоустого (347 – 407) неодноразово ставали об’єктом наукових зацікавлень українських учених-богословів, істориків, філологів, а також дослідників історії та специфіки духовної музики.
Твори Йоана Золотоустого (проповіді, трактати, листи) ще з часів прийняття християнства відомі на українських землях, поширювалися у численних друкованих виданнях: “Маргарит” (Острог, 1595); “О воспитанії чад” (Львів, 1609); “Книга о священстві” (Львів, 1614); “Бесіди на 14 посланій апостола Павла” (Київ, 1623); “Бесіди на діяння святих апостолів” (Київ, 1624). У багатьох працях Йоана Золотоустого натрапляємо на роздуми про музику, церковний спів, звучання музичних інструментів, ставлення до народних обрядів та їх музичного супроводу.
Для Йоана Золотоустого музика – важливий елемент гармонії всесвіту, що визначає буття людини, життєві орієнтири, допомагає боротися з труднощами, є джерелом всіляких благ: “Наша природа так насолоджується піснями і гармонійними наспівами та має до них схильність, що й немовлята, коли плачуть і бувають неспокійні, заколисуються ними”. Йоан Золотоустий наголошував: “Хто щиро співає, обновлює свою душу і стає храмом Духа Святого. Не думай, що псалмоспів є щось дрібничкове. Хоча зовнішньо він тільки зачаровує слух, але насправді пробуджує душу”. Спів, як і молитва – невід’ємна частина життя християнина. Тому, наголошував святитель, щире прославлення Бога піснями лікує душу: “Встановлюючи псалми, Бог в одній справі об’єднав і користь, і задоволення… Вони можуть бути фундаментом роздумів. Слова їх очищають душу, а до душ тих, що їх співають, приєднується Святий Дух… Якщо нас розпалює гнів, вгамуймо цей жар співом духовних настанов…”.
Звертає увагу Йоан Золотоустий і на поведінку християн у церкві в час молитви: “Як на лірі, складеній з різних струн і разом з тим злагодженій, від упорядкованості кожної зі складових частин видобувається одне приємне звучання, так і тут з усіх повинна складатися одна Церква… ми всі – одне тіло… Вчися співати псалми – і отримаєш насолоду від цієї справи. Хто співає псалми, наповнюється Святим Духом… до цієї справи приступай з увагою, бо неуважні співають без користі, вимовляючи тільки слова, тоді як їхнє серце блукає в іншому місці”.
“Подумай, з ким разом ти співаєш, і цього буде достатньо для посилення твоєї уваги, якщо згадаєш, що ти, зодягнений і зв’язаний тілом, удостоївся прославляти спільного для всіх Владику разом з безплотними силами. Ніхто неуважний душею нехай не бере участі в цих священних і тайних піснеспівах, ніхто не має в собі в цей час житейських думок; але вигнавши з душі все земне, переселивши всього себе на небо і ніби стоячи біля самого престолу слави разом з серафимами, нехай кожний підносить Богу всесвяту пісню слави і величі”.
“Духовні пісні приносять велику користь, велике повчання, велике освячення і служать порадником до усякого благочестя тому, що і слова їх очищають душу, і Дух Святий сходить у душу тих, хто співає ці пісні” – наголошував на важливості молитовного співу Йоан Золотоустий. Співати молитвою може кожна людина, на думку святителя, лише слід відчути це та розпочати: “Хіба піснеспіви не небесні? Хіба не це, що співають на небі божественні хори безплотних сил, разом з ними співаємо і ми тут на землі?.. Можна співати й без голосу, якщо душа співає, бо ми співаємо не для людей, а для Бога, який може чути серця і проникати в потаємні глибини нашої душі”.
Міркування св. Йоана Золотоустого про духовний спів та музичне мистецтво займають особливе місце у великій духовній спадщині мислителя, залишаються надзвичайно актуальними для сьогодення, адже дають змогу зрозуміти сенс співаної молитви, її призначення: “Духовні пісні приносять велику користь, велике повчання, велике освячення і служать порадником до благочестивого життя, тому що і слова їх очищають душу, і Дух Святий сходить в душі тих, хто співає ці пісні”.
Ірина Кметь