РІЗДВЯНЕ ПОСЛАННЯ.

Дорогі браття і сестри!
Христос народився!

У ці святкові дні ми радісно і з любов’ю зустрічаємо новонародженого Спасителя, Господа нашого Ісуса Христа. Кожен православний християнин чекає цього свята, щоб щиро радіти разом з Церквою, тому що на землю прийшов наш Викупитель, щоб звільнити нас від рабства гріху і смерті. Від Різдва до Воскресіння – все земне життя Спасителя було спрямоване на те, щоб знищити древнє прокляття – гріх, який нас віддалив, відокремив від Бога. Тисячі років були потрібні для того, щоб сповнилось Слово Боже про те, що Сім’я Жони зітре голову змію (Бут. 3:15). Але часто у людей виникає питання: чому ж Бог не спас людство зразу, коли люди відчули гіркоту гріха та життя без Бога? Чому дозволив гріху панувати між людьми тисячоліттями, чому так багато поколінь страждали без викуплення їхніх гріхів?

Це сталось не тому, що Бог не хотів спасіння для Свого творіння чи Він не любить людей. Такий довгий час був потрібний, бо людство не було готове до викуплення. Людина, порушивши заповідь Божу, впала в гріх та беззаконня і не була готова спастись. Гляньмо історію людства – вже син Адама Каїн вбив свого брата Авеля, від перших людей почалось беззаконня, злочини, ідолопоклонство; гріх настільки міцно ввійшов в людину, що вона не була готова прийняти Спасителя. Але Бог не чекав, коли людина остаточно загине – Він направляв людей на істинний шлях через пророків, звіщаючи їм, що людство не відкинуте, не позбавлене милосердя та любові Божої. В Старому Завіті, вивівши єврейський народ з неволі, Він дав йому Закон, який був дітоводителем до Христа (Гал. 3:24), готував людство до відновлення богоспілкування. Але, незважаючи на це, люди зробили собі золотого тільця, бо поклонятись видимому предмету їм було легше, ніж невидимому Богу. Лише століття праці Бога над людиною, перевиховання людей, підготовка їх до прийняття спасіння зробили можливим прихід Сина Божого на землю в образі людини, щоб спасти і відновити людську природу. Бог змінював, виховував людину, навчав її жити праведно, щоб вона почала боротись з гріхом та була готова зустріти Христа Ісуса, коли Він воплотився і прийшов до людей.

Дорогі браття і сестри! Бог і зараз працює над спасінням кожної людини. Кожного з нас він направляє до віри, до творення добра, до праведності. Господь посилає нам життєві труднощі, щоб нагадати нам, що без Бога ми не можемо творити нічого, посилає людей, які направляють нас на праведний шлях і, головне, дав нам Церкву, завдяки якій ми стаємо дітьми Божими по благодаті. І будь-які події, які стаються в нашому житті, чи глобальні, чи коли щось відбувається особисто з нами, по волі Божій служать для нашого покаяння, виправлення та спасіння. Але ми дуже часто противимось тому, що Господь робить для нас, не слухаємось Його настанов, даних нам через Святе Письмо та через Церкву, живемо за своїми бажаннями і пристрастями. Ми ніби і виримо в Бога, але не віримо Богу, вважаємо що краще за нього знаємо як нам жити, які рішення приймати, що буде правильніше і краще для нас. Порушуючи заповіді Божі, ми повторюємо гріх наших праотців Адама і Єви та віримо змію-дияволу більше, ніж Богу. А він намагається своїми спокусами, схованими під обгорткою звичайних повсякденних речей, відвернути нас від Господа та справ, необхідних для нашого спасіння.

Згадаймо, дорогі браття і сестри, нещодавні події, пов’язані з нібито наближенням кінця світу. Вірячи в ці неправдиві пророцтва ми, християни, найперше, показали, що ми не довіряємо Христу, Який, говорячи про кінець світу і Страшний Суд, сказав «Про день же той і годину ніхто не знає, ні ангели небесні, а тільки Отець Мій один» (Мф. 24:36). То якщо ангели і навіть Син Божий не знають дня закінчення існування цього світу, то як можуть знати сучасні лжепророки? А наступне, що показало відсутність віри, це те, що люди почали готуватись до кінця світу не покаянням та добрими ділами, а покупкою матеріальних речей, хоча Церква постійно вчить, що на Суді Божому ці речі людині не допоможуть. І сьогодні, коли ми пройшли цю дату, яка в черговий раз виявилась неправдивою, може варто задуматись, чи ми справді достойно готуємось зустріти прихід нашого Спасителя? Нехай від сьогоднішнього дня і по всі дні нашого життя віра в Бога, любов до Нього і до ближніх та добрі діла будуть нашим керівництвом в житті, а не лжепророки, які приходять лише для того, щоб звести людину з шляху істинного (Мф. 24:24). Адже вірити в Бога не означає просто визнавати Його існування, як це роблять біси – така віра не принесе нам користі, як не приносить їм. Вірити в Бога – означає повністю приймати істинність всього того, що Він відкрив людям, бачити в кожній події, що з нами стається, Його промислительну дію, і завжди виконувати всі Його святі заповіді, адже вони нам дані для нашого спасіння. Адже саме заради цього на землю і прийшов Христос Господь.

У ці святкові дні хочу привітати духовенство нашої єпархії, благочинних, священнослужителів і монахів і побажати благословення Божого у вашій нелегкій пастирській праці. Будьте для всіх людей світлом, за яким вони підуть і знайдуть Христа, який їх спасе і обдарує Своєю Божественною благодаттю. Нехай Господь укріпляє ваші сили і подає мудрість для доброго керівництва людьми, яких Він вам довірив. Хочу привітати представників влади всіх рівнів нашої області і побажати, щоб Господь подав вам щиру любов до людей та можливість зробити багато добра на користь області. Нехай влада, яку Господь вам довірив, служить благополуччю та добробуту всіх жителів Тернопільщини та зростанню духовності нашого народу. Хочу привітати і всіх земляків, жителів Тернополя і області. Нехай Всемилосердний Господь направить кожного з нас творити добро та справи милосердя нашим ближнім, особливо тим, про кого немає кому подбати. Любімо Бога, вірмо в нього живою, дієвою вірою, яка не дозволить нам творити зло, а лише добрі справи в Ім’я Господнє.

Нехай любов новонародженого Спасителя нашого Ісуса Христа та благословення Бога Отця і благодать Святого і Животворчого Духа буде з усіма вами!

Христос народився, славімо Його!

Різдво Христове
2012/2013 рік
м. Тернопіль

Нестор,
архієпископ Тернопільський,
Кременецький і Бучацький