Memento mori.

«У всіх ділах твоїх пам’ятай про кінець твій,
і повік не згрішиш» (Сир. 7: 39)

Людина як вінець творіння Божого покликана до досконалості, але внаслідок гріхопадіння у світ увійшла смерть, втратився безпосередній зв'язок з Творцем. Людство все більше віддається до задоволення тимчасових земних потреб, забуваючи про істинного Бога. Проте Своїм промислом Господь як люблячий батько завжди виправляє помилки людини і направляє їх до благої мети. Це передусім стосується смерті. Святитель Феофіл Олександрійський говорить: «Людина зазнала смерті, але і в цьому випадку Бог надав їй велике благодіяння саме тим, що не залишив її вічно перебувати в гріху. Бог вигнав людину з раю, ніби на заслання, щоб людина впродовж певного часу очистила свій гріх і, напоумлена покаранням, знову була повернута до раю. Якщо в посудині, яка щойно зроблена, виявиться недолік, її переливають або переробляють, щоб вона стала новою і цілою; те ж буває і з людиною. Для того вона і долається силою смерті, щоб під час воскресіння з'явитися здоровою, тобто чистою, праведною і безсмертною» [2].

Православний погляд на страждання: біль як шанс для людини .

Якщо на мить зупинитись і поглянути на сучасний світ поглядом простої пересічної людини, то незважаючи на все прекрасне, добре й світле, що в ньому є і що дарує нам радість життя, милування й захоплення новим днем, ми побачимо й інше, а саме те, що все це має і свій зворотний темний бік, де існують зло й насильство, кров і ненависть, неправда й ворожнеча. А це в свою чергу суб'єктивно й об’єктивно, на рівні окремої людини породжує біль, страждання, виявляється у внутрішніх станах дисгармонії, почуттях страху, самотності, відчуженні тощо. Але нам на превеликий жаль неможливо зрозуміти чужі страждання, якщо самі їх не відчуваємо, тому що кожен з нас дуже зайнятий самим собою для того, щоб помічати біль іншого.

ВІТАННЯ з Днем народження.

  Всечесний отче Любомир, висловлюємо Вам найсердечніші вітання з нагоди Вашого ювілею. Завдяки Вашій щирій молитві, мудрості та працелюбності Церква успішно продовжує свою важливу місію тут у Копичинцях. Добре відомо, яких моральних зусиль, витримки і наполегливості, сердечної щедрості, християнського миролюбства вимагає Ваша відповідальна діяльність на благо українського народу. У цей нелегкий час Ви несете людям слово Боже, робите все можливе для їх духовного збагачення. Ви здійснюєте вагомий внесок у справу відродження духовних і утвердження християнських цінностей, ведете людей до спасіння, проповідуючи їм слово Боже. Зичимо Вам, міцного здоров’я, Божої милості, злагоди, добра та миру. Нехай благодать Господня завжди перебуває з Вами на многії та благії літа!

Преподобна Марія Єгипетська.

В 5-ту неділю Святого Великого Посту ми  згадуємо пам’ять прп. Марії Єгипетської. Чому свята Церква саме сьогодні згадує ім'я цієї святої угодниці Божої? Чи не тому, що саме у ній ми бачимо торжество воістину Божої сили, торжество відповідної людської любові до Бога? А, скоріше, ми бачимо й торжество людського відчайдушного крику про допомогу й перемогу, яка дається Богом, Його любов'ю, Його силою й всемогутністю.
Марія? Чи вона сама знайшла стежку до Спасителя, чи Він поставив її на цю путь овіявши страшну грішницю Своєю благодаттю? Проте хочеться запитати: чому не з чистих дів, що з дитинства присвятили Господу свою любов, що не знали більш дорогого імені, окрім імені Ісус, що не мріяли про земного жениха, а з великим тремтінням чекали обручника небесного, - чому не з цих народжених праведниць з чистими серцями, як кришталь, і відданими Йому. Господь не вибрав з цих нікого, щоб піднести на недосяжну висоту моральної досконалості, а покликав  грішницю Марію з душею, повною беззаконня й гріховного бруду, що впала так низько до найглибшої гріховної безодні.

БІБЛІЯ.

Коли ми беремо в руки книгу, то насамперед дивимося на обкладинку - цікавимося назвою і авторством. Візьмемо товстий том Синодного видання. Що бачимо? "Біблія. Книги Святого Письма Старого і Нового Заповіту". Тут кожне слово потребує пояснення, окрім, звичайно ж, "Книги". А ось імені автора ні на обкладинці, ні на титульному листі не знайдемо. Хоча всі чули, що Біблія - це слово Боже, отже, Бог - її Автор. Але як це розуміти?

Перегортаємо сторінку, вивчаємо зміст. Знаходимо багато чого цікавого: Книга Іова, Премудрість Соломона, Євангеліє від Марка... Відразу розуміємо, що Біблія - це збірник книг, написаних різними авторами. Грецьке слово "Біблія" якраз і означає - "книги". Найчастіше імена їх авторів нам відомі, іноді - наприклад, у разі Книги Іова, Макавейських книг, Книг Царств - ми не знаємо, хто саме створив ці тексти.

Походження та символічне значення просфори.

Просфора походить ще з древніх віків. Заповідь хлібної жертви дійшла до нас зі Старого Завіту: окрім коржів, нехай він приносить у приношення своє квасний хліб, при мирній жертві подячній (Лев. 7: 13). В скинії Мойсея були хліби представлені з двох частин, що означало хліб земний і небесний. Тобто два єства: Божественне та людське. Саме тому в православних храмах просфори складаються з двох частин, що означає як і Божественне так і людське єство Господа нашого Ісуса Христа. Просфора – це є квасний або дріжджовий хліб. В древності просфорою називали приношення хлібів християнами до храму, і один з таких хлібів використовувався для служіння Літургії, а залишки – для агапи.

День молитви за ненароджену дитину.

25 березня у світі проголошено Днем молитви за ненароджену дитину тобто дитину,котра загинула підчас аборту
Кожне людське життя має право на існування від початку до природного кінця. Це право є абсолютне, не підлягає жодній владі, приватній чи суспільній. Право на життя базується на самому житті, тобто на Бозі. 

Як миряни можуть зрікатися світу.

Святий апостол Павел у посланні до Колосян закликає усіх нас скинути з себе людину стародавню і вдягнутися у нову, за образом Творця. Тобто, як роз’яснює Апостол, кожен з нас повинен «умертвити земні члени свої: блуд, нечистоту, пристрасть, злу похіть і користолюбство, що є ідолослужіння,..

гнів, лютість, злість, лихослів’я, лайливість уст» (див.: Кол. 3: 5–8). І зодягнутися «в милосердя, добрість, смиренномудрість, лагідність, довготерпіння...». А над усім вдягнутися «в любов, яка є сукупністю довершеності» (Кол. 3: 12–14). Відповідно до цих настанов святого Апостола преподобний Іоанн Ліствичник написав свою знамениту «Ліствицю», в якій детально описує, як християнин повинен здійснювати свій шлях духовного сходження до Бога. «Ліствиця» складається з 30-ти щаблів, які відповідають 30-річному віку Спасителя, коли євреям дозволялося виходити на суспільне служіння.

Таїнство Покаяння у Західній богословській традиції.

Церковна історія нам свідчить, що розвиток богословської думки завжди супроводжувався тим періодом в Церкві, коли виникали різні єресі, лжевчення і як противагу цьому Церква починала розтлумачувати, систематизувати ті чи інші догми. Для прикладу, згадаємо епоху Вселенських соборів, в період яких була велика кількість єресей і, відповідно, як потужно у цей час розвинулось догматичне богослів’я, яке на противагу певній єресі розтлумачувало, систематизовувало те чи інше Православне вчення. Тому, говорячи сьогодні про православне розуміння Таїнства Покаяння, вашій увазі будуть запропоновані роздуми про Таїнство Покаяння в Католицькій Церкві. На основі такого, свого роду полемічного підходу, ми зможемо виокремити особливості розуміння цього таїнства у Православній та Католицькій догматичній системі.

Роздуми Митрополита Антонія про Великий піст.

 Піст у перекладі з деяких західних мов називається словом, що у наших церковних піснеспівах позначається як весна духовна. Це - початок життя, це - момент, коли життя пробивається, починає міцніти і доходить до свого торжества у Воскресінні Христовому. Але - о, Боже! - якою ціною! Це - не поступове розкриття свободи, не поступове зростання. Торжество Православ’я, яке проголосило нам Божу перемогу, вказує також на те, якою ціною ця перемога здобута. Бог став людиною, Він прилучився до тварності, став людиною в грішному світі і набув - причому, добровільно - залежності від усіх трагічних, руйнівних наслідків людської відчуженості від Бога, тобто усіх наслідків гріха: не від гріха, а саме від його наслідків. І ці наслідки - не тільки голод, не тільки втома, не тільки холод; а у сфері людських взаємин – не тільки самотність, покинутість; це, врешті-решт, – смерть...