Свята Великомучениця Катерина.

Свята великомучениця Катерина була дочкою правителя Александрії Єгипетської Конста під час правління імператора Максиміна (305 – 313).

Живучи в столиці — центрі еллінської ученості, Катерина, яка була надзвичайної краси і розуму, отримала чудову освіту, вивчивши твори кращих античних філософів і вчених. Юнаки з найіменитіших родин імперії хотіли руки прекрасної Катерини, але жоден з них не став її обранцем. Вона оголосила батькам, що згідна вийти заміж лише за того, хто перевершить її в знатності, багатстві, красі та мудрості.

Чи постити -шкідливо?

«Хто любить жити з розкішною кухнею, той змушений буде утримувати поруч з нею також і велику аптеку…»
Святитель Миколай Сербський

Серед населення існують різні точки зору щодо проведення та наслідків постування. Важливим завданням для кожного з нас постає вибір тої міри посту, яка була б по силі саме нам, а отже, принесла б користь.

Різдвяний піст.

Різдво Христове – дивовижний час, коли серце наповнюється радістю від очікування народження Христа. Аби осягнути це диво, потрібно гідно підготуватися. І такою підготовкою є Різдвяний піст, який розпочинається 28 листопада і триватиме сорок днів – до самого свята Різдва.

Цей піст також називається Пилипівкою — від імені апостола Пилипа. Після Вознесіння Господнього апостол Пилип проповідував Слово Боже в Галилеї, Греції, Сирії, Малій Азії, Лідії, за що його розіп’яли на хресті.

Преподобний Нестор Літописець.

Нестор-літописець
(бл. 1056 - бл.1113)
святий; письменник, літописець
Народився 1056 року в Києві. У той час, коли преподобний Антоній у безмовній тиші печери вимолював прощення для роду людського, а блаженний Феодосій розбудовував монастир, прийшов Нестор сімнадцятирічним юнаком до святої обителі. З молодих літ він явив навики в усіх чернечих чеснотах: у постійному прагненні і дотриманні чистоти тілесної й душевної, в добровільній бідності, глибокому смиренні, безвідмовній покорі, суворому пості, безперервній молитві на вічних рівноангельських подвигах, яскравим прикладом яких служили життя перших святих Печерських — Антонія і Феодосія. Свій постриг Нестор прийняв за ігумена Стефана (1074-1075) і згодом був висвячений на ієродиякона. Маючи перед собою великі праведні діла двох світил Православія, він натхненно возвеличував і прославляв Бога «в тілесі своїм і в душі своїй».

Апостол Лука-історик та освічений лікар.

З усіх чотирьох євангелістів саме апостола Луку можна назвати істориком у повному розумiннi цього слова

Його двочастинна праця — Євангелiє та Дiяння святих апостолiв — сумлiнна й чiтка оповiдь про подiї в їхнiй послiдовностi; вона виконана відповідно до всіх вимог історичного жанру. Окрім того, оповідь Луки — чудовий лiтературний твiр, написаний гарною грецькою мовою.

Серед сучасних дослідників і тлумачів немає єдиної думки про те, хто з євангелістів написав свою працю раніше, Матфей чи Марк. Зате твердо можна сказати, що Лука за часом був третій. Текст Марка він напевне знав добре, а можливо, і текст Матфея також; користувався він також іншими джерелами.

П’ять питаннь про чуже страждання.

Ми часто чуємо про те, що когось спіткало горе. Це може бути людина незнайома, про яку випадково дізнався з новин, або той, кого знаєш особисто, але не настільки, щоб у вас був справжній емоційний контакт. І нам часом хочеться щось зробити, але ми абсолютно не знаємо що. І ось ми приносимо свічки до посольств далеких країн, де трапилася трагедія, або на місця терактів і катастроф, але відчуваємо… цього недостатньо. А чи можна по-справжньому розділити біль з іншою людиною? Особливо, якщо горе її — втрата дитини.

Православний погляд на смерть.

Багато суперечливих відчуттів пов'язано зі словом смерть, але для більшості з нас це таємниця за сімома замками, і лише дехто дозволяв собі роздумувати на цю тему, а тим більше писати. Дотепер на цій темі було табу в секулярному суспільстві, найчастіше людина виявляється безпорадною і переляканою, коли стикається зі смертю близьких або дізнається про свою близьку кончину. Але якщо ми повернемо свій погляд на оточуючу нас дійсність, то побачимо, що це неминуче "зло" повною мірою усвідомлюється тільки людиною, це наша фатальна особливість, що виділяє людину з царства тварин - знати про кінцівку свого життя і розуміти, що це неминучий кінець кожного. Що ж приносить в наше життя це знання і для чого воно дане людині?

Почитання Богородиці в її чудотворних іконах.

Різноманітність ікон Богородиці вражає уяву. Число вшанованих ікон, за підрахунками фахівців, досягає семисот.

Звідки взялося так багато образів і як в них орієнтуватися, розповідає мистецтвознавець Ірина Язикова, завідуюча кафедрою християнської культури в Біблейсько-богословському інституті святого апостола Андрія.

Особливе заступництво

В історії християнства є країни і народи, які відчували свій тісний зв’язок з Богородицею. У їх числі, наприклад, Грузія — за переказами, ця земля випала Діві Марії за жеребом для проповіді, і Божа Матір назавжди обіцяла Грузії своє заступництво. На Афоні Богородиця вшановується ігуменею Святої гори. У Західній Європі Вона іменувалася Королевою Польщі. А в середні віки Лівонія (частина Латвії) називалася «Тера Маріана» — земля Марії.

Преподобний Феодосій Манявський.

У сьогоднішній день Свята Церква прославляє одного із славних синів землі Української – преподобного Феодосія Манявського. Преподобний Феодосій став помічником преподобного Іова Манявського в 1608 р. і вважається разом з ним засновником цієї древньої святині – Українського Афону.
З молодих літ преподобний Феодосій намагався догодити Господу Богу благочестивим, сповненим чеснот життям, виконанням заповідей Закону Божого. За Божим промислом, утікаючи від насолод суєтного світу прийшов він до преподобного Іова. У всіх монастирських трудах він був невтомним його помічником.
Будучи суворим подвижником преподобний Феодосій мужньо перетерпів труднощі свого часу, – гоніння на православних з боку уніатів. Він мудро керував обителлю збільшуючи число братії, та дбаючи про її належне облаштування. Під його керівництвом була побудована в Манявському скиту Велика соборна Хрестовоздвиженська церква, а скит отримав від Константинопольського патріарха Тимофія ставропігію.

Вікно у вічність.

Коли людина народжується, вона потрапляє до рук часу. Точніше, не так. Коли людина, дитя вічності, приходить у цей світ — долоні часу з любов’ю підхоплюють її.

Спочатку вона ледь відчуває цей дотик. Сон, годування, мама прийшла. Тілом вона вже тут, розумом — ще в незнаних світах. Можливо, у світах безчасся. Підростаючи, вона відчуває час все більше. Вчиться перебирати його пальці — хвилин, годин, днів, років. Вона звикає до нього, і — як не парадоксально — чим міцніше стає на ноги, тим дужче тримається за нього. Проте якось настає момент, коли людина говорить: «Час немилосердний».