ВЕЛИКИЙ ПІСТ — ШЛЯХ ДО ПАСХИ

Людина, що збирається вирушити в дорогу, мусить знати мету своєї мандрівки. Так і з Постом. Піст — це насамперед духовна подорож, а мета її — Пасха, "Празник з-поміж празників". Піст — приготування до "звершення Пасхи, істинного об`явлення". Відтак маємо передусім спробувати збагнути зв`язок Посту з Пасхою, оскільки ця пов`язаність виявляє нам дещо вельми істотне, дещо вирішальне у всій нашій християнскій вірі і житті. 

Чи треба пояснювати, що Пасха — це не зміримо більше, аніж щорічне ознаменування і пошанування минулої події? 

Православна традиція причастя Святих Таїн Христових.

Спасіння, як і духовне життя кожного православного християнина, немислиме без його участі в Божественній літургії і особливо без причастя Святих Таїн Христових. Причащаючись Святих Тіла і Крові Христових, віруючі таємничо з'єднуються з Христом Спасителем, утворюють з Ним єдине Тіло – Його Святу Церкву, отримують освячення душі і тіла.

Уже в апостольські часи в Християнській Церкві встановилася традиція звершувати святу Євхаристію щонеділі (а по можливості і частіше: наприклад, у дні пам'яті святих мучеників), щоб християни могли постійно перебувати в єднанні з Христом і один з одним.

В Копичинцях відбувся велопробіг "За тверезість українського народу"

  8 травня 2016 року у м. Копичинці відбувся велопробіг "За тверезість українського народу", який благословив настоятель Собору Святої Трійці о. Любомир Урбанський. Нашу акцію підтримало багато дітей та молоді міста.
    Активним учасником заходубув міський голова П.С. Лосик, який підтримав ініціативу подальших велопробігів в місті.
    Дякуємо всім велосипедистам за участь та підтримку.
    Надіємось на подальшу співпрацю))

Людський гнів у працях Евагрія Понтійського та св. Григорія Ниського.

Створення позитивного богослів’я людського гніву ніколи не було легким завданням. Григорій Ниський (335-395) та Евагрій Понтійський (345-399) – дві важливі постаті в ранній Церкві, які свідчать про значущість цього завдання. Для обох гнів був органічною частиною людської душі створеної Богом. Тому гнів ніколи не може бути просто злою пристрастю; яке б зло не пов’язували із гнівом, це пояснюється виключно як результат стану людства після падіння. В рамках християнського аскетизму, який підтримували обидва богослови, початкову позитивність гніву можна відновити, коли чуттєва частина душі, яка відповідає за його появу, підкориться розуму. Тоді гнів буде використовуватися згідно з природою. Дійсно, він може навіть стати похвальним, як істинна чеснота, коли перетвориться у хоробрість супроти зла, спільного ворога людства.

Розклад Богослужінь

Розклад Богослужінь в Соборі Святої Трійці м.Копичинці:

Четвер - 28.04: Страсна Утрення - 18:00

Пятниця - 29.04: Вечірня з виносом Плащаниці -12:00 

Субота - 30.04: Служба за померлих - 9:00
Освячення пасок - 17:00

Неділя - 01.05: Полуношниця, Воскресна Утрення,           Свята Літургія - 5:00

* 2-гий та 3-тій день свят Свята Літургія - 10:00

Різдвяне послання

Дорогі браття й сестри!
Христос народився!

Неймовірно прозора тиша глибокої ночі перед самим світанком. Темно-синє небо вкрите намистинами мерехтливих зірок, серед яких одна світить найбільш яскраво. Вона освітила не лише передмістя Вифлеєму, маленький вертеп із Новонародженим Немовлям, але й турботливо огорнула своєю благодаттю всю землю. Ось уже більше двох тисяч років тепле світло Різдвяної зірки зігріває серця всього людства. «Народ, що ходить у пітьмі, побачив світло велике; на тих, що жили в країні тіні смертної, світло засяяло». (Іс. 9, 2)

РІЗДВЯНЕ ПОСЛАННЯ

ПРЕОСВЯЩЕННИМ АРХІПАСТИРЯМ, БОГОЛЮБИВИМ ПАСТИРЯМ,
ЧЕСНОМУ ЧЕРНЕЦТВУ ТА ВСІМ ВІРНИМ
УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ КИЇВСЬКОГО ПАТРІАРХАТУ

ДОРОГІ БРАТТЯ І СЕСТРИ!

ХРИСТОС НАРОДИВСЯ! СЛАВІМО ЙОГО!

Нині знову Православна Церква святкує Різдво Христове, прославляючи Господа нашого Ісуса Христа. В чому полягає сутність цієї події і в чому її значення? Сутність Різдва Христового полягає в тому, що Син Божий – істинний Бог – став людиною. Він з’єднав в одній іпостасі, тобто в одній особі, дві природи: Божественну і людську. Ці дві природи не змішались і не створили одну змішану природу, але кожна із них залишилась незмінною і довершеною.

Чи довго ще в українських душах буде нишпорити рука Москви?

Різке загострення міжконфесійних відносин, яке можна спостерігати впродовж останнього часу, загрожує суспільній стабільності та національній безпеці України. В цих умовах особливо нагальною є потреба проаналізувати стан справ та запропонувати можливу відповідь на виклик.
Йдеться про спільні дії керівництва Церкви Московського Патріархату, політичного керівництва Російської Федерації із залученням представників чільного духовенства Церкви Московського Патріархату в Україні (яка іменує себе Українською Православною Церквою) та політичних діячів прокремлівського спрямування. Яскравий прояв і приклад цих спільних дій – інформаційна спецоперація під назвою «Конфлікт навколо храму в с. Птича на Рівненщині», мета якої – якомога більше дестабілізувати суспільну ситуацію в Україні, а закордоном представити нашу державу як місце «кривавих релігійних гонінь і переслідувань», чим виправдовувати свою подальшу агресію.

Житіє св. прав. Петра Калнишевського, останнього кошового отамана Запорізької Січі.

Святий праведний Петро Калнишевський народився в день пам’яті первоверховних апостолів Петра і Павла, 29 червня (ст. ст.) 1691 року1. Його малою батьківщиною стала Лівобережна Україна, тодішнє прикордоння між Московщиною і Річчю Посполитою, село Пустовійтівка (тепер Роменського району Сумської області)2. Він був найстаршим, але не єдиним, сином у родині Івана Калнишевського.

Творчість Тараса Шевченка у рецепції митрополита Василя Липківського.

Ім'я видатного українського церковного та суспільного діяча митрополита Василя (Липківського) належить до числа особистостей, що присвятили ціле життя служінню своєму народові. Видатний проповідник та публіцист, він очолив рух за відродження української національної церкви та став її першим предстоятелем в страшні часи комуністичного поневолення. Так, здавалося неймовірним, що в окупованій Україні залишилася існувати Церква, яка створювалася для незалежної української держави [1, с. 5]. І сталося все це завдяки великих старань митрополита Василя (Липківського).

Усе своє життя владика шукав джерела відродження українського духу. Таким джерелом, на думку митрополита, була творчість видатного українського митця та пророка Тараса Шевченка. Майже півстоліття розділяють цих двох людей, проте об’єднує їх палкий дух боротьби за волю свого народу. Так митрополит Василь приділяв велику увагу ролі ідеологічної спадщини Т.Г. Шевченка у справі духовного визволення української нації.