Вчення свт. Григорія Богослова про Святу Трійцю.

Часто людина замислившись на одну мить про Буття Бога в Трьох особах, говорить собі в думках, що це неможливо. Звичайно, як каплі води не осягнути всіх вод океану, так і нашому грішному розуму важко осягнути Буття Бога. Буття Бога для більш кращого уявлення можна порівняти з сонцем, як таким і сонце яке ще й до того дає світло і тепло. Православне вчення про святу Тройцю найдосконаліше виклав святий Григорій Назіанзен.  Церковна пам’ять присвоїла св. Григорію ім’я «троїчного богослова». І це характерне для нього не тільки тому, що все життя він богословствував про Святу Тройцю в боротьбі з псевдовченнями і псевдоучителями, але ще й тому, що для нього споглядання Пресвятої Тройці було межею і осереддям всього духовного життя. Вся молитовна лірика св. Григорія є лірика Троїчна. «Бог мій, - вигукує він, - Бог Троїчна Одиниця. Моя Тройця», «О проповідувана мною Тройця!». І опис свого життя Святитель закінчує молитвою про те, щоб прийти в «непохитну обитель», туди, «де моя Тройця і ЇЇ поєднане сяйво, Тройця, Якої і неясні тіні приводять мене в захоплення».

Суть вчення св. Григорія Богослова про Святу Тройцю точно сформульована в слові «На святе Хрещення» (сл. 40), в якому він висловлює сповідання віри, як «добру підставу», супутника і захисника на все життя хрещеному: «Бережи сповідання віри в Отця, Сина і Святого Духа… єдине Божество і єдину Силу, Яка знаходиться в Трьох одинично і обіймає Трьох роздільно, без відмінності в суті або єствах, не зростає і не зменшується через збільшення або збавляння, всюди рівна, всюди та ж, як єдина краса і велич неба. Воно є Трьох Нескінченних нескінченна співприродність, де і Кожен, споглядальний розумом Сам по собі, є Бог, Син як Отець і Дух Святий як Син, із збереженням в Кожному особистої властивості, і Три, уявні розумом разом, а також Бог; перше внаслідок єдиносутності, останнє – внаслідок єдиноначальності. Не встигну помислити про Єдине, як осяваюся Трьома. Не встигаю розділити Трьох, як підношуся до Єдиного. Коли уявляється мені Єдине з Трьох, шанував це цілим. Воно наповнює мій зір, а більше тікає від погляду. Не можу обійняти Його величі, щоб до того, що залишилося додати більше. Коли сполучаю в спогляданні Трьох, бачу єдине світило, не вміючи розділити або виміряти сполученого світла». Основна думка св. Григорія – «Тройця воістину є Тройця». Тройця в Одиниці і Одиниця в Тройці, більше того: Троїчна Одиниця. З відвагою св. Григорій повторює думку Плотіна, що Божество виступило з одиничності внаслідок багатства, переступило подвійність, тому, що Воно вище за матерію і форму, і визначилося троїчністю внаслідок досконалості, щоб і не бути мізерним і не залитися до безкінечності, - перше показувало б відсутність спілкування, останнє – безлад. Але св. Григорій застерігає не насмілюватися називати цей процес вилиттям Доброти, як назвав його один з філософів, який, кажучи про перший і другий початок, висловлювався так: «як чаша ллється через край…». Св. Григорій відхиляє таке тлумачення внутрішнього Божественного буття, як якогось безособового руху. Для нього Троїчність є вираженням Божественної Любові: Бог є Любов, і Триєдність є довершений вираз «однодумності і внутрішнього світу».
Досконала єдність внутрішнього Божественного життя виражається, перш за все, в безумовній позачасовості Божественного буття. Бог вічний за природою і вище за всяку послідовність і розділення. Бог завжди був, є і буде, краще сказати: «Він є». Так нехай за молитвами святого Григорія Богослова в душах наших перебуває Тройця: Бог Отець, Бог Син і Бог Дух Святий.