ВЕЛИКИЙ ПІСТ — ШЛЯХ ДО ПАСХИ

Людина, що збирається вирушити в дорогу, мусить знати мету своєї мандрівки. Так і з Постом. Піст — це насамперед духовна подорож, а мета її — Пасха, "Празник з-поміж празників". Піст — приготування до "звершення Пасхи, істинного об`явлення". Відтак маємо передусім спробувати збагнути зв`язок Посту з Пасхою, оскільки ця пов`язаність виявляє нам дещо вельми істотне, дещо вирішальне у всій нашій християнскій вірі і житті. 

Чи треба пояснювати, що Пасха — це не зміримо більше, аніж щорічне ознаменування і пошанування минулої події? 

Православна традиція причастя Святих Таїн Христових.

Спасіння, як і духовне життя кожного православного християнина, немислиме без його участі в Божественній літургії і особливо без причастя Святих Таїн Христових. Причащаючись Святих Тіла і Крові Христових, віруючі таємничо з'єднуються з Христом Спасителем, утворюють з Ним єдине Тіло – Його Святу Церкву, отримують освячення душі і тіла.

Уже в апостольські часи в Християнській Церкві встановилася традиція звершувати святу Євхаристію щонеділі (а по можливості і частіше: наприклад, у дні пам'яті святих мучеників), щоб християни могли постійно перебувати в єднанні з Христом і один з одним.

В Копичинцях відбувся велопробіг "За тверезість українського народу"

  8 травня 2016 року у м. Копичинці відбувся велопробіг "За тверезість українського народу", який благословив настоятель Собору Святої Трійці о. Любомир Урбанський. Нашу акцію підтримало багато дітей та молоді міста.
    Активним учасником заходубув міський голова П.С. Лосик, який підтримав ініціативу подальших велопробігів в місті.
    Дякуємо всім велосипедистам за участь та підтримку.
    Надіємось на подальшу співпрацю))

Людський гнів у працях Евагрія Понтійського та св. Григорія Ниського.

Створення позитивного богослів’я людського гніву ніколи не було легким завданням. Григорій Ниський (335-395) та Евагрій Понтійський (345-399) – дві важливі постаті в ранній Церкві, які свідчать про значущість цього завдання. Для обох гнів був органічною частиною людської душі створеної Богом. Тому гнів ніколи не може бути просто злою пристрастю; яке б зло не пов’язували із гнівом, це пояснюється виключно як результат стану людства після падіння. В рамках християнського аскетизму, який підтримували обидва богослови, початкову позитивність гніву можна відновити, коли чуттєва частина душі, яка відповідає за його появу, підкориться розуму. Тоді гнів буде використовуватися згідно з природою. Дійсно, він може навіть стати похвальним, як істинна чеснота, коли перетвориться у хоробрість супроти зла, спільного ворога людства.

Розклад Богослужінь

Розклад Богослужінь в Соборі Святої Трійці м.Копичинці:

Четвер - 28.04: Страсна Утрення - 18:00

Пятниця - 29.04: Вечірня з виносом Плащаниці -12:00 

Субота - 30.04: Служба за померлих - 9:00
Освячення пасок - 17:00

Неділя - 01.05: Полуношниця, Воскресна Утрення,           Свята Літургія - 5:00

* 2-гий та 3-тій день свят Свята Літургія - 10:00

Різдвяне послання

Дорогі браття й сестри!
Христос народився!

Неймовірно прозора тиша глибокої ночі перед самим світанком. Темно-синє небо вкрите намистинами мерехтливих зірок, серед яких одна світить найбільш яскраво. Вона освітила не лише передмістя Вифлеєму, маленький вертеп із Новонародженим Немовлям, але й турботливо огорнула своєю благодаттю всю землю. Ось уже більше двох тисяч років тепле світло Різдвяної зірки зігріває серця всього людства. «Народ, що ходить у пітьмі, побачив світло велике; на тих, що жили в країні тіні смертної, світло засяяло». (Іс. 9, 2)

РІЗДВЯНЕ ПОСЛАННЯ

ПРЕОСВЯЩЕННИМ АРХІПАСТИРЯМ, БОГОЛЮБИВИМ ПАСТИРЯМ,
ЧЕСНОМУ ЧЕРНЕЦТВУ ТА ВСІМ ВІРНИМ
УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ КИЇВСЬКОГО ПАТРІАРХАТУ

ДОРОГІ БРАТТЯ І СЕСТРИ!

ХРИСТОС НАРОДИВСЯ! СЛАВІМО ЙОГО!

Нині знову Православна Церква святкує Різдво Христове, прославляючи Господа нашого Ісуса Христа. В чому полягає сутність цієї події і в чому її значення? Сутність Різдва Христового полягає в тому, що Син Божий – істинний Бог – став людиною. Він з’єднав в одній іпостасі, тобто в одній особі, дві природи: Божественну і людську. Ці дві природи не змішались і не створили одну змішану природу, але кожна із них залишилась незмінною і довершеною.

Чи довго ще в українських душах буде нишпорити рука Москви?

Різке загострення міжконфесійних відносин, яке можна спостерігати впродовж останнього часу, загрожує суспільній стабільності та національній безпеці України. В цих умовах особливо нагальною є потреба проаналізувати стан справ та запропонувати можливу відповідь на виклик.
Йдеться про спільні дії керівництва Церкви Московського Патріархату, політичного керівництва Російської Федерації із залученням представників чільного духовенства Церкви Московського Патріархату в Україні (яка іменує себе Українською Православною Церквою) та політичних діячів прокремлівського спрямування. Яскравий прояв і приклад цих спільних дій – інформаційна спецоперація під назвою «Конфлікт навколо храму в с. Птича на Рівненщині», мета якої – якомога більше дестабілізувати суспільну ситуацію в Україні, а закордоном представити нашу державу як місце «кривавих релігійних гонінь і переслідувань», чим виправдовувати свою подальшу агресію.

Житіє св. прав. Петра Калнишевського, останнього кошового отамана Запорізької Січі.

Святий праведний Петро Калнишевський народився в день пам’яті первоверховних апостолів Петра і Павла, 29 червня (ст. ст.) 1691 року1. Його малою батьківщиною стала Лівобережна Україна, тодішнє прикордоння між Московщиною і Річчю Посполитою, село Пустовійтівка (тепер Роменського району Сумської області)2. Він був найстаршим, але не єдиним, сином у родині Івана Калнишевського.

Творчість Тараса Шевченка у рецепції митрополита Василя Липківського.

Ім'я видатного українського церковного та суспільного діяча митрополита Василя (Липківського) належить до числа особистостей, що присвятили ціле життя служінню своєму народові. Видатний проповідник та публіцист, він очолив рух за відродження української національної церкви та став її першим предстоятелем в страшні часи комуністичного поневолення. Так, здавалося неймовірним, що в окупованій Україні залишилася існувати Церква, яка створювалася для незалежної української держави [1, с. 5]. І сталося все це завдяки великих старань митрополита Василя (Липківського).

Усе своє життя владика шукав джерела відродження українського духу. Таким джерелом, на думку митрополита, була творчість видатного українського митця та пророка Тараса Шевченка. Майже півстоліття розділяють цих двох людей, проте об’єднує їх палкий дух боротьби за волю свого народу. Так митрополит Василь приділяв велику увагу ролі ідеологічної спадщини Т.Г. Шевченка у справі духовного визволення української нації.

Духовні основи людини .

У повсякденному житті ми всі дуже часто вживаємо слово «душа», й інколи з такою впевненістю, що важко нас запідозрити в нещирості або не визнати за нами серйозних пізнань про душу, які витікають із нашого особистого досвіду. Дуже часто ми чуємо от хоча б такі вирази як «тайна душі», «душа болить», «важко... скорботно... радісно на душі» та ін. Хто скаже, що все це пусті слова, випадкові фрази, без сенсу і значення? Навпаки, люди не заперечують існування душі, вірять у неї, але вірять з деякою обережністю, боячись, щоб питання про душу якось не скотилося в площину релігії. Хіба ж не в цьому приховується причина того, що до нинішнього часу душа ніколи не була головним предметом наукового вивчення?

“Нехай співають уста і нехай навчається розум” (Йоан Золотоустий про спів та музику).

Праці вселенського учителя Церкви, засновника Константинопольського патріархату, мислителя, проповідника та полеміста, святителя Йоана Золотоустого (347 – 407) неодноразово ставали об’єктом наукових зацікавлень українських учених-богословів, істориків, філологів, а також дослідників історії та специфіки духовної музики.
Твори Йоана Золотоустого (проповіді, трактати, листи) ще з часів прийняття християнства відомі на українських землях, поширювалися у численних друкованих виданнях: “Маргарит” (Острог, 1595); “О воспитанії чад” (Львів, 1609); “Книга о священстві” (Львів, 1614); “Бесіди на 14 посланій апостола Павла” (Київ, 1623); “Бесіди на діяння святих апостолів” (Київ, 1624). У багатьох працях Йоана Золотоустого натрапляємо на роздуми про музику, церковний спів, звучання музичних інструментів, ставлення до народних обрядів та їх музичного супроводу.

Послання Патріарха Філарета з нагоди 1000-ліття упокоєння св. Володимира .

Дорогі браття і сестри!
Слава Ісусу Христу!

Сьогодні всі ми, Церква і український народ, на Батьківщині та у Діаспорі, відзначаємо особливий подвійний ювілей. Тисячу років тому відійшов від земного життя у Небесне Царство Великий князь Київський і всієї Руси Володимир, наш рівноапостольний просвітитель і Хреститель. А невдовзі від рук найманих вбивць, посланих жадібним до влади Святополком Окаянним, завершилося мученицькою смертю життя синів Володимирових, святих князів-страстотерпців Бориса і Гліба. Також сьогодні ми молитовно відзначаємо 1027-му річницю Хрещення Руси-України.

ПАСХАЛЬНЕ ПОСЛАННЯ

ПАСХАЛЬНЕ ПОСЛАННЯ

Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета

Преосвященним архіпастирям, боголюбивим пастирям,

чесному чернецтву та всім вірним Української Православної Церкви

Київського Патріархату

Дорогі браття і сестри!

ХРИСТОС ВОСКРЕС!

Серед усіх християнських свят Воскресіння Христове відзначається особливою радістю і особливою урочистістю. Чому? Тому що Воскресіння Христове означає, що смерть у людській природі не перемагає. Воскресіння Христове стало запорукою вічного життя. У час смутку і скорботи, коли ми переживаємо смерть наших близьких, воскресіння Христове вселяє в наші серця велику надію. Воно ніби говорить нам: «Не плач! Ви ще побачитесь у вічному житті». Воскресіння заспокоює нас і дає нам бадьорість і силу перемагати скорботу. Воскресіння Христове єднає живих і мертвих в єдину сім’ю.

У ПЕРШИЙ РАЗ ПРИЙШОВ ВІН, ЩОБ ВРЯТУВАТИ СВІТ, У ДРУГЕ ПРИЙДЕ, ЩОБ СУДИТИ ЙОГО …

Немає в нашому житті нічого більш визначеного чим те, що рано чи пізно всі ми відправимося в інший світ. Сам факт того, що ми народилися і живемо в цьому світі, приводить нас до усвідомлення того, що в один прекрасний день нам доведеться його покинути. Кожен день ми спостерігаємо і в той же час усвідомлюємо, що люди народжуються і вмирають, приходять і йдуть. Але не викликає у нас сумніви і те, що нас будуть судити, ми будемо звітувати, як ми жили і вели себе в цьому житті. Це загальне переконання, вкорінене у всіх людях всіх націй і віків. А ще ми володіємо «свідченням пророчого слова» – Божественним Одкровенням, яке говорить про великий і славний день Суду і про Друге пришестя Ісуса Христа, як ми про це почуємо завтра з Євангелія Божественної літургії….

РІЗДВЯНЕ ПОСЛАННЯ

РІЗДВЯНЕ ПОСЛАННЯ

Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета

Преосвященним архіпастирям, боголюбивим пастирям,

чесному чернецтву та всім вірним Української Православної Церкви

Київського Патріархату

Дорогі браття і сестри!

Христос народився! Славімо Його!

З великою радістю і духовним піднесенням святкує Церква Христова Різдво Господа нашого Ісуса Христа. Що означає для нас ця подія? З того часу, коли перші люди порушили заповідь Божу, не повірили Йому, а повірили дияволу, в людську природу ввійшов гріх, тобто зло і смерть.

Свт. Миколай Сербський: про кризу.

Питаєш мене, чоловіче Божий, про причину й значення кризи, що настала. Хто ж я такий, що ти запитуєш мене про цю велику таємницю? «Говори, якщо є в тебе щось більше за мовчання», - сказав святитель Григорій Богослов. І хоча я знаходжу, що зараз мовчання вище всякого слова, але з любові до тебе напишу, що я думаю про це питання.«Криза» - слово грецьке, в перекладі воно означає «суд». У Святому Письмі слово «суд» вживається багаторазово. Так ми читаємо в псалмоспівця: Тому не встоять (у слов’янському перекладі: цього ради не воскреснуть) нечестиві на суді, і грішники на зібранні праведних (Пс. 1, 5). Далі знову: Про милість та суд я буду співати Тобі, Господи(Пс. 100, 1). Мудрий цар Соломон пише, що від Господа прийде суд кожному (див.: Прип. 29 , 26). Сам Спаситель сказав: Отець не судить нікого, але весь суд віддав Синові (Ін. 5, 22).

Про святкування Хелловіну.

Приблизно 2000 років тому назад на сучасній території Англії та Ірландії проживали племена кельтів. У кельтів існували дні початку пори року, а це: Імболг (2 лютого ), Балтейн (30 квітня ), Ламмас (31 липня ), Самхейн (31 жовтня ) – знаменує собою прихід зими.

На початку нашої ери на територію кельтів прийшли римляни, які протягом 400 років змішались як з населенням так із культурними традиціями. Внаслідок чого з кельтським Самхейном з’єдналися два римських свята – Фералія ( свято поминання мертвих ), та свято в честь богині фруктів та дерев – Помони. Свято вогню – Балтейн змістилось в сторону Самхейна. В результаті це свято стало фестивалем літа, зими, вогню та влади темряви.

«ВІРИМО, ЩО НЕМОЖЛИВЕ ЛЮДЯМ - МОЖЛИВЕ БОГУ…».

Відкритий лист керуючого Тернопільською єпархією УПЦ Київського Патріархату Високопреосвященного Нестора (Писика) митрополиту Тернопільському УПЦ Московського Патріархату Сергію (Генсицькому)

Владико-митрополите Сергію, улюблений у Христі собрате!
Події за сході України красномовно засвідчили, що наша держава та наш багатостраждальний український народ переживають нині, ймовірно, найбільш трагічний період своєї новітньої історії.

Ще рік тому ніхто б не міг собі уявити, що початок XXІ століття, з яким ми пов’язували не лише своє матеріальне, але й духовне благополуччя, зовсім скоро буде затьмарене новинами про справжню війну в центрі цивілізованої Європи. Мало хто міг передбачити, що брат росіянин війною піде на свого брата українця, а людська кров литиметься рікою, заради чиїхось зухвалих геополітичних претензій. Але це зухвальство та злоба не лише однієї людини, як помилково вважають, але й тих росіян та українців, які її підтримують.

«ТОЙ, ХТО ДАЄ ВЧАСНО – ДАЄ ВДВІЧІ БІЛЬШЕ…»

Послання Високопреосвященного Нестора, Архієпископа Тернопільського, Кременецького та Бучацького, священству, чернецтву та всім вірним Тернопільської єпархії Української Православної Церкви Київського Патріархату.