середа, 13 листопада 2013 р.

Вчення святих отців Церкви про всезагальний суд.

Після гріхопадіння відбулося пошкодження в духовно-матеріальній природі і, як наслідок, відбилось у всьому творінні, у всій видимій фізичній природі. Однодумність порушилася, гармонія розпалась, усе перейшло в чужий стан, усе повстало на винуватця нещастя – людину, від якої гріховна отрута розлилася по всьому світу, змінивши блаженний стан. Слово Боже відкриває нам три періоди буття світу: до падіння, після падіння та після відновлення. Первинний стан світу, або перший період його буття, носить характер, названий Самим Богом, що все – добре. У виконанні закону, як призначенні усякого творіння, полягало його блаженство. Порушення ж закону ставило творіння у стан неприродний йому, а отже – протилежний блаженству.
З волі Бога Творця все служило одне одному, все залежало одне від одного і у взаємному відношенні полягало блаженство і цілого, і частин. Окрім любові і виконання законів нічого не було. Все прагнуло виконати своє призначення, і в цьому прагненні полягало життя і блаженство. Отже, призначення людини, яка є вінцем творіння, – блаженство, прагнення до досконалості, вічне життя.