неділя, 29 грудня 2013 р.

Неділя праотців. Чи готові ми віддати найдорожче?

Є в Біблії один епізод, який не може не збентежити. Це вчинок Авраама, коли він за повелінням Бога відправляється на гору Моріа, щоб принести в жертву свого сина – єдиного, жаданого, улюбленого. Сина, якого Бог подарував Аврааму та Сарі в глибокій старості…
Мимоволі виникає запитання: невже Бог Біблії настільки жорстокий, що йому подобається віднімати в людини найдорожче?
Авраам встав рано вранці, осідлав осла, взяв з собою свого сина Ісаака, нарубав дров для вогнища і пішов до місця, на яке вказав йому Бог. Вони йшли три дні. Ми не знаємо, про що думав Авраам всі ці три довгих дні, але ми знаємо точно, що він все-таки йшов до гори, на якій повинен був убити власного сина.

середа, 13 листопада 2013 р.

Вчення святих отців Церкви про всезагальний суд.

Після гріхопадіння відбулося пошкодження в духовно-матеріальній природі і, як наслідок, відбилось у всьому творінні, у всій видимій фізичній природі. Однодумність порушилася, гармонія розпалась, усе перейшло в чужий стан, усе повстало на винуватця нещастя – людину, від якої гріховна отрута розлилася по всьому світу, змінивши блаженний стан. Слово Боже відкриває нам три періоди буття світу: до падіння, після падіння та після відновлення. Первинний стан світу, або перший період його буття, носить характер, названий Самим Богом, що все – добре. У виконанні закону, як призначенні усякого творіння, полягало його блаженство. Порушення ж закону ставило творіння у стан неприродний йому, а отже – протилежний блаженству.
З волі Бога Творця все служило одне одному, все залежало одне від одного і у взаємному відношенні полягало блаженство і цілого, і частин. Окрім любові і виконання законів нічого не було. Все прагнуло виконати своє призначення, і в цьому прагненні полягало життя і блаженство. Отже, призначення людини, яка є вінцем творіння, – блаженство, прагнення до досконалості, вічне життя.

четвер, 3 жовтня 2013 р.

Покликання чоловіка.

Спершу ніж говорити про служіння чоловіка взагалі, а особливо в шлюбі, давайте зафіксуємо: шлюб має на увазі взаємну напругу, взаємні перешкоди.
Люди обмежують свободу один одного. Винятків два: коли люди один від одного нескінченно далекі і не можуть зачепитися, бо немає нічого спільного, або люди збігаються ідеально – але так, здається, не буває.
Або буває, але не зі мною. Те, що це обмеження свободи добровільне, не робить його більш легким в переживанні, особливо в тривалій перспективі, і робить його зовсім нестерпним у разі відсутності результату.
Адже людина, одружуючись, робила це не просто так, а з якоюсь метою, не заради ж самого по собі обмеження, вона надягнула на палець обручку, яка сковує сильніше за інші кандали?

середа, 11 вересня 2013 р.

Усікновення чесної голови Іоанна Предтечі.

11 вересня Православна Церква молитовно згадує драматичну подію, яка сталася у 32 році від Різдва Христового – Усікновення глави Господнього Предтечі. За що постраждав Іоан Хреститель? Чому у день Усікновення його глави ми тримаємо строгий піст? Про мученицьку кончину великого пророка розповідають Євангелісти Матфей (Мф. 14,1-12) та Марк (Мк. 6, 14-29). Після Хрещення Господнього святий Іоанн Хреститель був ув’язнений Іродом Антипою, правителем Галілеї. (Після смерті Ірода Великого римляни розділили територію Палестини на чотири частини й у кожній частині поставили правителем свого ставленика. Ірод Антипа одержав від імператора Августа в управління Галілею). 

субота, 7 вересня 2013 р.

Союз двох:шлюб чи пародія?

Згідно з ученням Церкви, основою сімейних відносин служать шлюб і любов у шлюбі. Із цієї любові, як від головного кореня, виростають всі інші види сімейної любові: батьківська і материнська, дитяча і братська. Де немає шлюбу, там немає і сім’ї.
«Пробний шлюб» давно вже став реальністю – батьки тих, що живуть в такому «шлюбі» навіть раді: їхні діти «не вештаються, де попало». Зважаючи на важливість шлюбу і подружньої любові в житті людини, а також через поширення сьогодні неправильних і шкідливих для моральності і суспільного блага поглядів на шлюб, необхідно знати, за яких умов шлюб служить для істинного блага людства.

Послання душі.

Тісні ті ворота, – каже Господь, – і вузька та дорога, що веде до життя, і мало таких, що знаходять її; і ще: просторі ворота й широка дорога, що веде до погибелі, і нею багато хто ходить (Мф. 7, 13; 14).
Часто слухаючи ці слова і стежачи за клопотами людей про предмети порожні, я дивуюся істині сказаного. Достеменно, усі йдуть широким шляхом, усі захоплюються нинішніми предметами та ніскільки не думають про майбутні; безупинно прагнуть тілесних задоволень, а душі свої полишають виснажуватися від голоду, і, отримуючи щодня незліченну кількість ран, анітрохи не відчувають гіркого стану, що в ньому перебувають; у випадку тілесних хвороб ходять до лікарів і запрошують їх до себе в дім, дають їм досить великі винагороди, виявляють велике терпіння і зносять болюче лікування, щоб повернути здоров’я тілу; а коли страждає душа, то зовсім не піклуються й не намагаються повернути їй жадане здоров’я, хоча добре знають, що тіло смертне і тлінне, і схоже на весняні квіти, – тому що воно, подібно до них, в’яне, засихає і віддається тлінню, – хоч про душу знають, що вона вшанована безсмертям і створена за образом Божим і що їй ввірено стерно керування цією твариною (тілом).

пʼятниця, 12 липня 2013 р.

Святі первоверховні апостоли Петро і Павло.

Найчастіше головною причиною нашої неуважності до церковної історії є звикання до того, що кожне свято сприймаємо, як повторення чогось, що уже було, як буденність. Багато свят, на жаль, стали для нас просто певною відміткою часу, як от день вшанування пам’яті святих первоверховних апостолів Петра і Павла для переважної більшості пересічних людей означає в першу чергу закінчення Петрівки — апостольського посту. І самі постаті величних мужів якось непомітно ховаються за можливістю не порушуючи уже церковного уставу приступити до скоромної їжі.
Та, слава Богу, сучасність дає нам можливість не втратити зовсім усвідомлення значення святих апостолів у церковній історії. Ось зовсім недавно під час розкопок під одним із сучасних офісів у житловому районі Риму були знайдені, можливо найдавніші іконографічні зображення святих апостолів Петра і Павла. Фахівці датують цю знахідку четвертим або початком п’ятого століття. Ікони прикрашали відносно невелику гробницю заможної римлянки і через відсутність руху повітря за віки вкрилися шаром порошкоподібного вапняку.

четвер, 27 червня 2013 р.

Тaтуювання: прикраса, чи гріх?

В наш час, певно, не знайдеться такої людини, яка б не знала про таке явище, як татуювання. Але для чого люди наносять на себе татуювання, що воно означає, звідки взялося в нашому побуті і який несе в собі сенс, знає не кожен.
Можливо, хтось вбачає в цьому дань моді, хтось таким способом намагається виділитися з сірого натовпу, а хтось хоче просто прикрасити себе, виказати свої почуття чи продемонструвати свою незалежність…

субота, 22 червня 2013 р.

Привітання з Зеленими святами.

                                    Всечесні Отці і дорогі у Христі брати і сестри !

Щиро вітаю Вас, Вашу родину та Вашу Церкву з одним з найвеличніших християнських свят - святом Трійці!
У цей світлий день Святий Дух зійшов до апостолів, благословив їх нести в світ силу христової віри й істини. Сходження Духу Святого на апостолів є днем становлення Християнської Церкви.
Бажаю, щоб Дух Святий надихав всіх нас на добрі справи, наповнював серця любов'ю до ближніх, дарував кожному бажання виконувати Божу волю, ніс щастя від Бога і впевненість у майбутньому!

субота, 8 червня 2013 р.

Віра-це подвиг людського життя.

 Господь Ісус Христос, звертаючись до ап. Фоми, наставляє його, що найвище
знання, а разом із ним і повноту життя, людина отримує через
віру. При цьому Господь нічого не говорить про те, що віра й
знання несумісні, що знання непотрібно людині, однак пов’язує
блаженство не зі знанням, а з вірою: «Блаженні ті, щоне бачили і
увірували» (Ін. 20, 29), — тобто щасливими є ті, хто вірує. А це оз-
начає, що саме віра дає людині повноту буття.

пʼятниця, 17 травня 2013 р.

Жінки-мироносиці. Перші дияконіси.

Апостол Петро рекомендує жінкам-християнкам наступне: «А окрасою вам нехай буде не зовнішнє, заплітання волосся та навішання золота або вбирання одеж, але захована людина серця в нетлінні лагідного й мовчазного духа, що дорогоцінне перед Богом» (1 Петра 3, 2-4).
Такою красою духу явно володіли ті жінки, котрі слідували за Христом і служили Йому протягом останніх років земного життя Ісуса.

Таємниця Воскресіння.

На візантійських та стародавніх іконах Воскресіння Христового ніколи не зображується сам момент Воскресіння. На них відтворено «зішестя Христа в пекло», а точніше, те, як Христос виводить з пекла Адама, Єву та інших героїв біблейської історії; під ногами Спасителя — чорна безодня пекла, на тлі якого, — замки, ключі і уламки брам, що колись перегороджували мертвим шлях до воскресіння.

субота, 4 травня 2013 р.

Вітання з святом Пасхи.

            
Всечесні отці! Дорогі у Христі брати і сестри! Христос Воскрес!
Вітаю  Вас, всечесні отці  зі святом Світлого Христового Воскресіння. Скільки радості, скільки надії хочеться вкласти в ці слова, очікуючи від них живої сили всім, хто йде за Христом, а особливо тим, хто несе на собі всю відповідальність за діло Христове на землі, за життя Святої  Церкви, за життя народу Божого.
Вітаючи Вас,дорогі жителі м.Копичинці,зі святом Пасхи,бажаю  нехай ваше життя зміниться на краще, нехай проллється світло в душу кожної людини, нехай, кожен з вас стане трішки добрішим і милосерднішими!   Хай піде геть ненависть, злість, хай оселиться у вас любов до ближнього, віра, надія! Кожен християнин в цей знаменний день радіє - сьогодні свято Воскресіння Христового! Тож привітаймо один одного з цим великим християнським святом, і нехай запанує мир,злагода і любов серед нас ! Зі святом Великодня вас, дорогі мої!  
            З повагою і любов`ю о.Любомир Урбанський, настоятель Собору Святої Трійці.  

Воскресіння Христове.


Що означає Воскресіння Господа Ісуса Христа? Диявол протиборствує Спасителеві. Їхня битва починається на горі Спокуси в пустелі. Там Господь відрікається від сатани, відкидає запропоновані ним способи досягнення мети Свого служіння, і сатана переслідує Спасителя, діючи через людську заздрість і злобу.

пʼятниця, 3 травня 2013 р.

ПАСХАЛЬНЕ ПОСЛАННЯ.

Дорогі браття і сестри!
Христос воскрес!
   
Ось знову прийшло величне і світле свято Воскресіння Христового, у храмах лунають пасхальні піснеспіви, радісні люди поспішають до церкви, як і апостоли поспішали до Гробу Господнього, щоб побачити Воскреслого Христа. Всіх людей – і дитину, і дорослого, і того, хто постив, і хто не постив, і бідного і багатого – всіх об’єднала Пасхальна радість. Нікого не залишає байдужим це свято. Адже воскреснувши з мертвих Христос Господь зруйнував древнє прокляття, переборов владу диявола над світом, звільнив людство від служіння злу.
  
Воскресіння Христове – не просто історична подія, яка змінила життя всього людства. Воскресіння Христове – основа нашої віри. "Якщо Христос не воскрес, то віра ваша марна" (1 Кор. 15:17) - каже християнам Св. Ап. Павло. Адже ні віра, ні жертви, ні молитви старозавітного людства не могли зруйнувати відокремлення людини від Бога. Навіть праведне богоугодне життя не могло ввести людину в Царство Небесне. Лише смерть і воскресіння із мертвих Сина Божого змогли знищити прокляття закону гріха і смерті. Тільки Сам Господь відкрив нам шлях на небеса і дав нам стати дітьми Божими по благодаті.

четвер, 2 травня 2013 р.

ПАСХАЛЬНЕ ПОСЛАННЯ

Дорогі браття і сестри!
ХРИСТОС  ВОСКРЕС!
За пасхальним богослужінням ми чуємо слова Церкви, звернені до віруючих: «Смерті святкуємо умертвіння… іншого, вічного життя початок»
(7 пісня Пасхального канону). Про яку смерть іде мова? Про смерть духовну і смерть тілесну. На хресті Христос Спаситель подолав смерть духовну, а Своїм Воскресінням переміг смерть тілесну.
Духовна смерть настає тоді, коли Бог Своєю Божественною благодаттю відступає від людини. Причиною відступлення Бога від людини є гріх. Адам і Єва миттєво відчули, що Бог покинув їх, коли вони згрішили. Це була смерть духовна. А тілесно Адам помер через 930 років. Тому людина може бути фізично живою, а духовно – мертвою, бо в її душі немає Божественної благодаті, а живе гріх. Із цієї причини серед нас, людей, багато живих мерців. Не випадково, Господь наш Ісус Христос сказав чоловікові, який просив Його дозволити поховати свого батька, а потім слідувати за Ним: «Залиш мертвим (тобто духовно мертвим) ховати своїх мерців» (Мф. 8: 22).

неділя, 28 квітня 2013 р.

Вхід Господній в Єрусалим.

Ми вступаємо сьогодні в страсні дні Господні, в час, коли згустилася темрява і коли піднімається зоря нового світла, зоря вічності, зрозуміла лише тим, хто разом з Христом вступає в цю пітьму. Це – темрява і напівморок, де змішалася правда й неправда, де змішалося все, що лише може бути змішане: Вхід Господній в Єрусалим, такий урочистий, сповнений такої ...слави, водночас весь побудований на страшному непорозумінні. Жителі єрусалимські зустрічають Спасителя Христа урочисто і радісно, тому що чекають, що він звільнить Свій народ від політичного гніту; і коли з’ясується, що Спаситель прийшов звільнити людей і весь світ від гріха, від неправди, від відсутності любові, від ненависті, тоді від нього відвернуться з гіркотою, розчарованістю, і ті, хто так урочисто його зустрічав, перетворяться на ворогів. І протягом всього тижня, весь час темрява, сутінки чергуються з проблисками світла...

субота, 30 березня 2013 р.

Як народжувалися Євангелія.

Християнство – релігія багато в чому унікальна і неповторна. Відмінних рис можна знайти немало, але, мабуть, одна з найголовніших особливостей вчення Іісуса Христа полягає в тому, що Він не залишив після Себе жодних письмових джерел.
Його проповідь була винятково усною, і лише через деякий час з’явилися збірки, в яких розповідається про слова, справи та чудеса Спасителя.

неділя, 17 березня 2013 р.

Думки перед постом.

Ще в старозавітні часи піст був одним з основних елементів аскетичного життя. Постились люди в знак покаяння, постились пророки і учителі Ізраїля перед виходом на проповідь та служіння.
Постились і царі, і простолюдини для того, щоб примиритися з Богом, принести покаяння і через стриманість явити Богу свою любов.

понеділок, 11 березня 2013 р.

Канонічні засади автокефалії Української Православної Церкви.

Автокефальність Церкви – втілення свободи Христової
Питання автокефалії та проблеми, пов’язані з нею, не нові в християнській Церкві. Автокефальність – це єдина форма існування Церкви Христової з моменту її заснування. Іншої форми не було. Український дослідник канонічно-правових основ автокефалії проф. О.Лотоцький лише: «На початку християнської доби кожна церковна громада зі своїм храмом та кліром, з єпископом на чолі, творила одну маленьку демократію; це вже була окрема, правоздатна одиниця у зв’язку незалежних Церков у вищій громаді Вселенської Церкви, під сильною для всіх зверхністю – владою соборною». Святі Апостоли, формуючи та розбудовуючи Церкву, іншої засади не знали. Тому автокефальність кожної Церкви та єднання всіх Церков завдяки соборності в єдину Вселенську Церкву є тією ідеальною організацією Церкви, яку заклав Христос та розбудували Апостоли.

четвер, 28 лютого 2013 р.

Таємні молитви Євхаристії.

Більшість прихожан ніколи не чули прекрасних і піднесених молитов, які промовляє священик в найважливіший момент Літургії.
До людей, які стоять в храмі, доносяться лише возгласи, закінчення молитов, що читаються у вівтарі беззвучно або тихим голосом.
А як було в давнину? Коли і чому виникла нинішня практика?

Про хрещення князя Володимира та про історичні обставини того часу .

Крім свідчень руських письменників про хрещення Київської Русі, є прямі й непрямі свідчення арабських, грецьких, вірменських та інших письменників. Звертаючись до візантійських джерел, що висвітлюють події кінця Х століття ми бачимо, що візантійські автори обходять стороною або мало говорять про важливу для нас подію – Хрещення Київської Русі. Жоден із візантійських авторів (або сучасників Хрещення Русі, або тих, які жили дещо пізніше, в XI столітті) не згадує про цю подію, а замовчує. Деякі дослідники гадають, що в цьому мовчанні позначилося прагнення греків приховати ряд неприємних для їхнього національного самолюбства моментів, пов’язаних із Хрещенням Русі [10, с. 419].
Інші вважають його причиною втрату багатьох творів візантійських істориків, сучасників цієї події [9, с. 67 – 68]. Порівняно недавно було висловлено ще одну точку зору на це питання. Згідно з нею, греки в якості офіційного могли мати на увазі хрещення росів, звершене ще в 860 році, за київських князів Аскольда та Діра

понеділок, 18 лютого 2013 р.

Скорботи : промисл Божий чи покарання?

«У світі матимете скорботу, але мужайтесь: Я переміг світ» (Ін. 16: 33).

Упродовж свого житейського шляху людина зустрічає як радості й веселощі, так же біди й страждання. Але за негаразди люди часто нарікають на Бога, мовляв, навіщо Він їм таке посилає. Розібратися у значимості людських скорбот допомагають і Священне Писання і святі отці. Саме спосіб їхнього життя розкриває суть страждань і дає зрозуміти, як до цього ставитися. Що ж таке скорбота? У широкому розумінні скорбота – це душевно-тілесні страждання, які переживаються людиною або з любові до людей, або внаслідок гріховних пристрастей і зла, що існує в світі, ненависті, хвороб і смерті.

вівторок, 5 лютого 2013 р.

Християнська любов.

Ми так звикли до словосполучення «християнська любов», ми стільки разів чули проповіді про любов і заклики до неї, що нам важко буває пробитися до вічної новизни цих слів. Але на новизну цю вказує Сам Христос: Нову заповідь Я вам даю: Любіть один одного! (Ін. 13, 34).

Але ж про любов, про цінність і висоту любові світ знав і до Христа, і хіба не в Старому Завіті знаходимо ми ті дві заповіді — про любов до Бога і любов до ближнього, про які Христос сказав, що в них весь закон і пророки? І в чому ж тоді новизна цієї заповіді, новизна до того ж не лише в момент промовляння цих слів Спасителем, але й для всіх часів, усіх людей, новизна, яка ніколи не перестане бути новизною?

Щоб відповісти на це запитання, достатньо згадати одну з основних ознак християнської любові, як вона вказана в Євангелії: «Любіть ворогів ваших». Слова ці містять у собі не що інше, як нечувану вимогу любові саме до тих, кого ми не любимо. І тому вони не перестають вражати, лякати і, головне, судити нас, поки ми ще не остаточно оглухли до Євангелія.

понеділок, 4 лютого 2013 р.

Шанування образів.

З найдавніших часів існування Християнської Церкви ікони є неодмінним атрибутом і своєрідним вираженням духовного життя віруючого, його прагнення наочним чином виразити невидимий, але реальний зв’язок з духовним світом.
Слово «ікона» походить із грецької мови і в перекладі українською означає «зображення, образ». Тому в нашій мові терміни «ікона» й «образ» щодо священних зображень використовуються як синоніми.
Друга Заповідь забороняє робити і вшановувати ідолів та їх зображення, тобто неправдивих богів, і зовсім не торкається істинних священних зображень. Слова другої Заповіді «ніякого зображення», безсумнівно передбачають слово – «ідола», кумира; саме так і пояснює ці слова сам Мойсей, коли в іншому місці висловлюється – «зображень якого-небудь кумира» (Второзаконня, 4:16). Крім того, слова «ніякого зображення» не виключають можливості істинних релігійних зображень так само, як і словами четвертої Заповіді – «ніякої справи» не робити сьомого дня тижня (Вихід, 20:10; Второзаконня 5:14) не виключається можливість законного звершення тоді добрих і невідкладних справ (Євангеліє від Матфея, 12:5, 10–12).

пʼятниця, 18 січня 2013 р.

Богословське осмислення свята Богоявлення.

Сьогодні прийшов Христос на Йордан хреститися;
сьогодні Іоан доторкається до глави Владики;
Сили Небесні жахаються, бачачи преславне таїнство…
ми ж, просвітившись, взиваємо: Слава Богу, що явився,
і на землі став видимим, і просвітив світ.”
(Стихира на хвалітних, гол.4)
Величність свята Богоявлення напевно можна відчувати більше серцем, аніж розуміти силою людського інтелекту, бо розум наш не може збагнути, як над водами Йордану сьогодні явила Себе людству Божественна Тройця Пресвята. І в який спосіб!
Згадувана подія через читання євангельських текстів Священного Писання чи спів літургійно-богослужбових текстів представляє нам для споглядання двох осіб:

понеділок, 7 січня 2013 р.

РІЗДВЯНЕ ПОСЛАННЯ.

Дорогі браття і сестри!
Христос народився!
У ці святкові дні ми радісно і з любов’ю зустрічаємо новонародженого Спасителя, Господа нашого Ісуса Христа. Кожен православний християнин чекає цього свята, щоб щиро радіти разом з Церквою, тому що на землю прийшов наш Викупитель, щоб звільнити нас від рабства гріху і смерті. Від Різдва до Воскресіння – все земне життя Спасителя було спрямоване на те, щоб знищити древнє прокляття – гріх, який нас віддалив, відокремив від Бога. Тисячі років були потрібні для того, щоб сповнилось Слово Боже про те, що Сім’я Жони зітре голову змію (Бут. 3:15). Але часто у людей виникає питання: чому ж Бог не спас людство зразу, коли люди відчули гіркоту гріха та життя без Бога? Чому дозволив гріху панувати між людьми тисячоліттями, чому так багато поколінь страждали без викуплення їхніх гріхів?

неділя, 6 січня 2013 р.

Різдвяне послання Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета.

Дорогі браття і сестри!
Христос народився! Славімо Його!
Людина завжди шукала й донині шукає миру і радості на землі. Марксисти і ленінці мріяли побудувати без Бога рай на землі. До цього "раю" вони йшли шляхом руйнації і десятків мільйонів смертей невинних людей. У наш час людство теж шукає миру і радості, а в результаті опустилося до крайньої бездуховності, дійшло до глибокої аморальності, де панують наркоманія і пияцтво, розпуста і статеві збочення, неправда і владолюбство, немилосердя і жорстокість, непомірне багатство і бідність.

пʼятниця, 4 січня 2013 р.

Рік народження Ісуса Христа.

«Дух Господній на Мені; бо Господь помазав Мене благовістити убогим… проповідувати літо Господнє сприятливе» (Лк. 4,18-19).
Питання про народження Ісуса Христа не є новим ні у християнській літературі, ні в наукових колах, що явно пояснюється важливістю цієї події для усього людства. До того ж на центральність цієї події вказує той факт, що сучасне людство починає своє літочислення із Різдва Христового. Таким чином, ця подія тісно пов’язана із поняттям про час і літочислення. Не так давно питання про час і літочислення привертало увагу великої кількості людей у світлі закінчення другого тисячоліття й настанням третього. Сьогодні низка так званих провидців сповіщають, що 2012 р. буде останнім роком існування людства, роком кінця світу, наводячи жах і сум’яття в серця і уми багатьох. Святкування ж Різдва Христового має на меті вселити в серця і душі вірних надію, віру і любов у Бога, Який не залишив на погибель Своє творіння: «Бо так полюбив Бог світ. Що віддав і Сина Свого Єдинородного, щоб усякий, хто вірує в Нього, не загинув, а мав життя вічне» (Ін. 3,16).