неділя, 29 квітня 2012 р.

Проблема євхаристичного відродження.

 Одним із негативних наслідків переважання в Українській Православній Церкві аскетичного типу благочестя є той факт, що регулярне прийняття Святого Причастя на сьогоднішній день притаманне лише священнослужителям. Віряни переважно утримуються від участі в Таїнстві Євхаристії, пояснюючи це повчаннями старців та монахів-аскетів. Звичайно, вони інколи все ж причащаються Тіла та Крові Господніх, але лише на великі свята і вважають це чимось другорядним в своєму духовному житті. І в цьому  полягає величезна проблема нашої Церкви.
Свята Євхаристія в жодному разі не є якимось додатком до богослужіння, молитви чи правил благочестя. Навпаки, вона є духовним центром християнського життя, його освячуючим ядром, спасенним чудом, джерелом радості й натхнення. Тільки регулярна участь в причасті Євхаристійній Жертві може обожити людину, зробити її вірним виконавцем Божої Волі, служителем Найвищої Істини.

пʼятниця, 27 квітня 2012 р.

Сучасний священик.

 Христос, посилаючи апостолів на проповідь Євангелія, повчав їх – у ставленні до людей «будьте мудрі, як змії» (Мф. 10:16). Апостол Павло пише до Тимофія, що визначений до ієрейського сану повинен бути «здатний навчати» (1 Тим. 3:2), тобто вправно вчити й наставляти інших. Своїм прикладом він дає зрозуміти, що пастир має для всіх стати всім, «щоб спасти хоч деяких» (1 Кор. 9:22). Звідси відкривається, що, приступаючи до Священства, необхідно володіти і багажем знань, який набувається освітою.
Безумовно, вище місце належить духовному вдосконаленню, однак цьому аж ніяк не заважає і не суперечить підготовка інтелектуальна. Сучасне життя наполегливо вимагає від пастирів усебічної освіченості й широкого кругозору, не меншого, а й більшого, ніж у мирян. Прекрасно висловлюється св. Григорій Богослов із цього приводу: «Потрібно спершу умудритись, потім умудряти, спочатку стати світлом, потім просвітлювати, наблизитись до Бога, потім приводити до Нього інших. Керівнику необхідні руки, радникові потрібний розум».

понеділок, 23 квітня 2012 р.

Сучасним християнам бракує рішучості.

 Кожна людина прагне – усвідомлено чи ні – до з’єднання з Богом, до отримання Його благодаті. Але який справжній шлях до цієї мети?
Відомо, що Бог дав людині все необхідне для підготовки до Царства Небесного, хоча багато хто не розуміє, не знає, що і як потрібно робити, щоб з’єднатися з Богом.
Потрібно пам’ятати, що з’єднання з Господом відбувається синергічно, через співпрацю людини і Бога, і це досягається саме християнським способом життя. Преподобний Серафим Саровський в одній зі своїх бесід дав визначення шляху православного життя. У цьому визначенні, тільки на перший погляд такому простому, коротко окреслене життя православного християнина: піст, молитва, бдіння і виконання інших християнських заповітів і правил. Але якими б благими вони не були, нашою метою не є лише їх механічне виконання.

субота, 21 квітня 2012 р.

Пасхальний Артос.

Артос (з грецької Áρτος — «квасний хліб») — особливий освячений хліб, спільний для усіх членів церкви, інакше — «просфора всеціла». Освячується артос особливою молитвою, окропленням святою водою й кадінням у перший день Святого Великодня на Літургії після заамвонної молитви. Після освячення артос кладуть на аналой, який  під час богослужінь стоїть біля іконостасу перед іконою Христа, в проміжках між службами аналой з артосом встановлюють у царських вратах. Згідно парафіяльній практиці під час щоденного хресного ходу артос обносять навколо храму і поміщають на колишнє місце.

вівторок, 17 квітня 2012 р.

Історичні докази Воскресіння.

Воскресіння Христа з мертвих на третій день у повній цілісності тіла й душі є фактом, який здається настільки ж безсумнівним, наскільки може бути безсумнівним факт, підтверджений історичним свідченням. Вся проповідь апостолів була зосереджена навколо Воскресіння Христового. Вороги Ісуса Христа – юдейські книжники і фарисеї – над усе боялися свідчення про Воскресіння Христове. Воскресіння Христа — це реальна історична подія у часі й просторі. Історик Вілбер Сміт з цього приводу зазначає: „Значення воскресіння — питання богословське, але факт воскресіння — питання історичне.

понеділок, 16 квітня 2012 р.

Великоднє послання архієпископа Тернопільського Іова.

ХРИСТОС ВОСКРЕС!
«Цей урочистий і святий день, єдин субот Цар і Господь, свято із свят і торжество із торжеств, в цей день благословімо Христа навіки»  (ірм.8п.к.)
«Торжество із торжеств» святкує Церква Христова в ці пасхальні дні. Вона закликає всіх нас, в цей святий і урочистий день, коли «все наповнилось світлом: небо і земля, і глибини підземні», благовістити тайну Христового Воскресіння.
Воскресіння Господа нашого Ісуса Христа займає центральне місце  як у Святому Письмі, так і в житті Святої Церкви. На ньому побудована християнська віра, надія і зміст нашого життя.

субота, 14 квітня 2012 р.

ПАСХАЛЬНЕ ПОСЛАННЯ.

ПАТРІАРХА КИЇВСЬКОГО І ВСІЄЇ РУСИ - УКРАЇНИ Ф І Л А Р Е Т А
Преосвященним архипастирям,
боголюбивим пастирям, чесному чернецтву та всім вірним 
Української Православної Церкви Київського Патріархату 
Дорогі браття і сестри!
ХРИСТОС ВОСКРЕС!
Найбільшим злом, яке існує у світі, є смерть. Люди помирають не тому, що життя для них стає тяжким, а тому, що через гріх першої людини, Адама, смерть увійшла в їхню природу. Людина не хоче помирати навіть тоді, коли тяжко хворіє і через старість стає непрацездатною. Чому вона не хоче помирати? Тому що її природа створена Богом для життя вічного. Будучи свобідною, людина обрала не життя, а смерть: через гріх Адама смерть пошкодила людську природу, яку оновити людина не могла. Не могли цього зробити й ангели, оскільки людську природу створили не вони. Людину створив Бог! Тому оновити, а це значить подолати в людській природі смерть, міг тільки її Творець, тобто Бог.

пʼятниця, 13 квітня 2012 р.

Туринська плащаниця.

Плащаниця (саван) — вражаюче свідоцтво правди, свідоцтво надлюдської любові, якщо обман — плід надлюдського генія.
Винятковість та неповторність іденти
чного образу, відображеного на савані, роблять його найпотаємнішим предметом. Виникає враження, що ми перебуваємо на порозі таємниці, яка не є такою для віруючих людей, але для вчених та істориків — стає предметом обговорень та дискусій. Предметом торжества свідомості над розумом.
Зображення на плащаниці - це німий образ, і при цьому змушує про себе говорити. Так турбує своєю присутністю, що ті далекі події двох-тисячолітньої давнини знову стають актуальними, живими. Це відчутний предмет протесту, протистояння. Він притягає маси віруючих, що роздумують про муки і воскресіння. Примушує їх  хвилюватися з приводу відсутності речових доказів у вірі. Водночас турбує і тривожить атеїстів. Разом з тим факт, що мова йде про конкретний предмет, який містить в собі зашифроване послання мудрим світу цього, приваблює істориків, вчених і філософів.

середа, 11 квітня 2012 р.

СІМ СЛІВ СПАСИТЕЛЯ І ГОСПОДА НАШОГО ІСУСА ХРИСТА НА ХРЕСТІ.

Милість і істина зустрілися,
правда і мир поцілувалися, істина від землі засяяла
а правда з неба прихилилася.
(псал. 84, 11-12).
І.
Лобне місце.
Господь наш Ісус Христос був розіп’ятий на пагорбі, який знаходився на захід від Єрусалима. Цей пагорб отримав всесвітню відомість – і навряд чи тепер в християнських країнах знайдеться така родина де б не пролунало в дні посту, покаяння і приготування до зустрічі Великого й Світлого дня, свята свят, і зворушливих бесід про Голгофу.

понеділок, 9 квітня 2012 р.

Memento mori.

«У всіх ділах твоїх пам’ятай про кінець твій,
і повік не згрішиш» (Сир. 7: 39)
Людина як вінець творіння Божого покликана до досконалості, але внаслідок гріхопадіння у світ увійшла смерть, втратився безпосередній зв'язок з Творцем. Людство все більше віддається до задоволення тимчасових земних потреб, забуваючи про істинного Бога. Проте Своїм промислом Господь як люблячий батько завжди виправляє помилки людини і направляє їх до благої мети. Це передусім стосується смерті. Святитель Феофіл Олександрійський говорить: «Людина зазнала смерті, але і в цьому випадку Бог надав їй велике благодіяння саме тим, що не залишив її вічно перебувати в гріху. Бог вигнав людину з раю, ніби на заслання, щоб людина впродовж певного часу очистила свій гріх і, напоумлена покаранням, знову була повернута до раю. Якщо в посудині, яка щойно зроблена, виявиться недолік, її переливають або переробляють, щоб вона стала новою і цілою; те ж буває і з людиною. Для того вона і долається силою смерті, щоб під час воскресіння з'явитися здоровою, тобто чистою, праведною і безсмертною» [2].

четвер, 5 квітня 2012 р.

Православний погляд на страждання: біль як шанс для людини .

Якщо на мить зупинитись і поглянути на сучасний світ поглядом простої пересічної людини, то незважаючи на все прекрасне, добре й світле, що в ньому є і що дарує нам радість життя, милування й захоплення новим днем, ми побачимо й інше, а саме те, що все це має і свій зворотний темний бік, де існують зло й насильство, кров і ненависть, неправда й ворожнеча. А це в свою чергу суб'єктивно й об’єктивно, на рівні окремої людини породжує біль, страждання, виявляється у внутрішніх станах дисгармонії, почуттях страху, самотності, відчуженні тощо. Але нам на превеликий жаль неможливо зрозуміти чужі страждання, якщо самі їх не відчуваємо, тому що кожен з нас дуже зайнятий самим собою для того, щоб помічати біль іншого.

середа, 4 квітня 2012 р.

ВІТАННЯ з Днем народження.

  Всечесний отче Любомир, висловлюємо Вам найсердечніші вітання з нагоди Вашого ювілею. Завдяки Вашій щирій молитві, мудрості та працелюбності Церква успішно продовжує свою важливу місію тут у Копичинцях. Добре відомо, яких моральних зусиль, витримки і наполегливості, сердечної щедрості, християнського миролюбства вимагає Ваша відповідальна діяльність на благо українського народу. У цей нелегкий час Ви несете людям слово Боже, робите все можливе для їх духовного збагачення. Ви здійснюєте вагомий внесок у справу відродження духовних і утвердження християнських цінностей, ведете людей до спасіння, проповідуючи їм слово Боже. Зичимо Вам, міцного здоров’я, Божої милості, злагоди, добра та миру. Нехай благодать Господня завжди перебуває з Вами на многії та благії літа!

неділя, 1 квітня 2012 р.

Преподобна Марія Єгипетська.

В 5-ту неділю Святого Великого Посту ми  згадуємо пам’ять прп. Марії Єгипетської. Чому свята Церква саме сьогодні згадує ім'я цієї святої угодниці Божої? Чи не тому, що саме у ній ми бачимо торжество воістину Божої сили, торжество відповідної людської любові до Бога? А, скоріше, ми бачимо й торжество людського відчайдушного крику про допомогу й перемогу, яка дається Богом, Його любов'ю, Його силою й всемогутністю.
Марія? Чи вона сама знайшла стежку до Спасителя, чи Він поставив її на цю путь овіявши страшну грішницю Своєю благодаттю? Проте хочеться запитати: чому не з чистих дів, що з дитинства присвятили Господу свою любов, що не знали більш дорогого імені, окрім імені Ісус, що не мріяли про земного жениха, а з великим тремтінням чекали обручника небесного, - чому не з цих народжених праведниць з чистими серцями, як кришталь, і відданими Йому. Господь не вибрав з цих нікого, щоб піднести на недосяжну висоту моральної досконалості, а покликав  грішницю Марію з душею, повною беззаконня й гріховного бруду, що впала так низько до найглибшої гріховної безодні.