У древності був звичай приносити з собою хліб, який приймали диякони. Імена віруючих вносили в список, з котрого причитували імена під час освячених дарів на Літургії.
З Vст., коли агапу (вечерю любові) відділили від Літургії, просфора не втратила своєї значущості для звершення Літургії.
Просфора складається з двох частин, які виготовляються з тіста окремо одна від одної і потім з'єднуються разом. На верхній частині ставиться печатка, що змальовує чотириконечний рівносторонній хрест з написами зверху ІС, ХС (Ісус Христос), та знизу HI КА (що з грецької мови означає – перемога). Просфора, приготована з муки від зерен безлічі колосків означає і людське єство, що складається з безлічі елементів природи, і людства в цілому. При цьому нижня частина просфори відповідає земному складу людини, а верхня частина з печаткою відзначає духовний образ в людині, в якому збережений образ Божий і таємничо присутній Дух Господній. Божа присутність і духовний початок пронизують собою все єство людини, що при виготовленні просфор відображається домішуванням святої води і дріжджів у воду. Свята вода знаменує при цьому благодать Божу, а дріжджі – животворчу силу Духа Святого, що дає життя всякому творінню. Це відповідає словам Спасителя про духовне життя, прагнення до Царства Небесного, яке Він уподібнює заквасці, покладеній в муку, завдяки чому поступово піднімається все тісто.
Розділення просфори на дві частини видимим чином позначає невидиме розділення єства людини на плоть (мука і вода) і душу (дріжджі і свята вода), що знаходяться в нерозривній, але і незлитній єдності, саме тому і виготовляються верхня і нижня частини просфори окремо одна від одної, але потім з'єднуються і стають одним цілим.
Печатка на верхній частині просфори позначає видимим чином невидиму печать образу Божого, яка проникає у все єство людини, і є вищим початком в ній. Такий образ просфори відповідає образу людини до гріхопадіння і природі Ісуса Христа, що відновив в Собі цей порушений гріхопадінням образ. Просфора тому і є знаменням Господа, що з'єднав в Собі Божественну і людську природу.
Просфора робиться круглою на знак вічності Христа і людства в Христі, тай взагалі на знак того, що людина створена для вічного життя. Неважко побачити, що просфора знаменує також творіння Боже в єдності небесної і земної області буття, а також небесну і земну повноту Церкви Христової.
Просфора, будучи символом Божого творіння, може набувати різних значень залежно від ходу богослужіння, знаменуючи собою як окрему людину, так і все людство в цілому. Коли з першої службової просфори вирізується Агнець, то це символізує також і Народження Ісуса Христа з пречистої утроби Діви Марії, а також відділення безгрішного і очищеного Божественним єством людського єства Ісуса Христа, від середовища грішного людства, та від середовища світу земного життя. Це відділення було вчинене через зло самих людей, які переслідували Христа від народження і привели Його аж до хресної смерті.
Мудрість устрою просфори дозволяє їй бути і символом Церкви, і відновлюваною в ній через причастя Христом богосотворенної людської природи. Просфори в основному є знаменням обоженого творіння, знаменням Церкви, як вічного Царства Божого, частиною якого прагне стати людина, що приносить просфору, і чого вона бажає тим, за кого вийняті з неї частки.
Для відправи Служби Божої має бути п’ять просфор. Чотири Господських зі знаком хреста і написом «ІС.ХР., НІ-КА», п’ята – Богородична з витиском печаткою букви «М» або із зображенням ікони Божої Матері, як це буває в монастирях. Усі просфори для відправи літургії повинні бути свіжі. Для «Ангця» добре брати просфору не дуже свіжу. З першої просфори, яка називається «Агнець» священик вирізує чотирикутну середину. Освячена священним благословенням на службі Божій, силою Святого Духа вона стає Тілом Христовим. З решти чотирьох просфор виймаються часточки, які знаменують собою склад Церкви Небесної і Земної. З другої просфори з печаткою «М» священик виймає більшу трикутну частку з верхньої половини і кладе її з правого боку Ангця. Просфора ця називається Богородичною. З третьої просфори з верхньої печатної частини священик виймає дев’ять трикутних часточок в пам’ять святих угодників Божих. Просфора ця називається дев’ятичинною. З четвертої просфори священик виймає дві більші трикутні частини: першу – за Патріарха Київського і всієї Руси України (ім’я), митрополита і правлячого архієрея, за весь священичий і дияконський, чернечий чин, за парафіян і за всіх православних християн; другу (більшу частину) – за Богохраниму країну нашу, владу і військо її. Ці дві часточки виймаються з боку верхньої частини просфори і кладуться нижче Агнця. З цієї ж просфори священик також виймає часточки за здоров’я і спасення православних християн, котрі принесли свої дари до святого олтаря. Всі ці вийняті часточки священик укладає в один ряд під двома більшими попередніми, промовляючи: «Пом’яни Господи». З п’ятої просфори священик виймає з верхньої частини одну більшу часточку і молиться за пам’ять і відпущення гріхів усіх православних християн, що померли в покаянні з надією на своє воскресення і життя вічне. З цієї заупокійної просфори священик виймає часточку за єпископа, який його висвятив (якщо він помер).
Закінчивши поіменне поминання померлих, священик знову бере четверту просфору і виймає з верхньої пластини часточку за себе з молитвою: «Пом’яни, Господи, і мою недостойність і прости мені всяку провину вільну і невільну».
Крім тих п’яти просфор, часто вживаються на проскомідії інші просфори, принесені віруючими. З цих просфор виймаються часточки за живих і померлих, за яких принесені дари до святого олтаря. Всі прийняті часточки з принесених просфор за живих і померлих покладаються біля Агнця на дискосі, а наприкінці Божественної літургії після причащання вірних благословенні часточки всипаються в святу Чашу, де вони з’єднуються зі святими Дарами – Тілом і Кров’ю Христовою. Всипаючи в святу Чашу благословенні часточки, священик промовляє: «Омий, Господи, гріхи тих, що тут поминалися, Кров’ю Твоєю Чесною, молитвами святих Твоїх».
Про заупокійні просфори, які подають богомольці для поминання на проскомідії, блаженний Августин говорив так: «Принесені часточки за всіх добрих є подякою Богові; за не дуже злих – очищення гріхів, за злих, хоча і не приносять користі померлим, через їхню завзятість у злі,– втіхою живим; для тих, кому вони корисні, служать або повним очищенням гріхів, або полегшенням самого осудження»
Принесені просфори з церкви додому, з яких виймались часточки на проскомідії, є хлібом благословенним, тому віруючі люди повинні їх зберігати в чистому місці – найкраще біля святих ікон.
Просфори, випечені благочестивими людьми, за церковними правилами, коли вони вживалися на Божественній літургії, є хліб священний. Хто їх споживає з вірою і благоговінням перед їжею, той одержує благословення Боже і спасення для душі.
Немає коментарів:
Дописати коментар