неділю, 17 березня 2013 р.

Думки перед постом.

Ще в старозавітні часи піст був одним з основних елементів аскетичного життя. Постились люди в знак покаяння, постились пророки і учителі Ізраїля перед виходом на проповідь та служіння.
Постились і царі, і простолюдини для того, щоб примиритися з Богом, принести покаяння і через стриманість явити Богу свою любов.

Більшість людей вважають себе віруючими. Можливо, навіть храм відвідують раз на рік. Дотримуються традицій, тільки, на жаль, в основному народних. Про Закони Божі та церковні канони їм невідомо. Таке поверхневе ставлення до віри не приносить плодів, та головне, не єднає людину з Богом.

Духовне життя християнина починається з конкретних справ. Таким добрим початком можна назвати піст. Ми всі успадкували хворе єство від наших праотців Адама і Єви. Вони порушили дану Богом заповідь не куштувати плодів з древа пізнання. Від першого гріха світ змінився, в нього прийшли хвороби і смерть.

Піст здатний обновити людину, його покликання – допомогти людині утримати гріховні прояви та пристрасті своєї душі. Тому той, хто постить, має пам’ятати слова одного з преподобних отців, який на питання: «Що не можна їсти в піст?» відповів – «Своїх ближніх».

Піст змінює людину не тільки фізично, але головне духовно. Він робить нас помірними, тверезими, сором’язливими, мовчазними, приборкує похоті. Піст сприяє пануванню життя духовного над матеріальним. Він підриває і знесилює фізичні основи тілесних пристрастей, допомагає долати плотські бажання, це не тільки утримання від скоромної їжі, це засіб, здатний підняти людський дух над плоттю.

У наш час існує тенденція зводити час посту до простого тільки невживання певного роду їжі, але це скоріше змінює людину зовні: вона просто почне худнути, і називати це можна дієтою, але ніяк не постом. Піст повинен, перш за все, змінити людину внутрішньо, та правильно розставити життєві орієнтири, щоб людина змогла змінити в кращу сторону своє ставлення до ближніх і до самого себе.

Остання неділя перед початком Великого посту носить назву «Прощеної». Цього дня усі православні просять один у одного вибачення, аби розпочати піст з доброю душею, зосередитись на духовному житті та з чистим серцем зустріти день Воскресіння Христового.

Церква закликає просити вибачення у всіх, адже у смиренні, взаєморозумінні та всепрощенні людина може знайти душевний мир та ступити на шлях покаяння і тим самим наблизитись до Бога. В цей день у храмі проходить особливе богослужіння, наприкінці якого священики виходять з вівтаря і з уклоном просять вибачення у парафіян, у своїх духовних чад, у близьких та далеких. Після чого віруючі підходять до священиків, прикладаються до Хреста та просять прощення.

Особливо уважно потрібно поставитися до першого тижня. Він, як камертон, задає тон на весь піст. Перший тиждень своєю строгістю допомагає увійти в ритм посту, взяти правильний старт. Так, починаючи довгий заплив або забіг, необхідно правильно взяти подих.

Тоді неважко буде пройти всю дистанцію. Ніщо не замінить особливої атмосфери церковного богослужіння перших днів Великого посту. Потрібно намагатися знайти час для цього. Велике повечір’я з покаянного канону преподобного Андрія Критського читається вечорами, цілком можна встигнути після робочого дня.

У період Великого посту можна взяти собі за правило, наприклад, прочитати всі чотири Євангелія. Нерідко ми, православні християни, думаючи, що Святе Письмо ми знаємо чи не напам’ять, тижнями і місяцями його не відкриваємо.

І не помічаємо того, що, навіть якщо і зберігаються в нашій пам’яті якісь євангельські епізоди, Євангеліє все менше і менше стає книгою нашого життя, ми все рідше бачимо в ньому відображення власного духовного досвіду. Тому, якщо нам не вистачає часу в звичайні дні читати Євангеліє, то хоча б у дні Великого посту перечитаймо ці сторінки, на яких Сам Господь звертається до нас, дає нам приклад християнського життя.

Корисно також читати Старий Заповіт. Не випадково на великопісних богослужіннях читаються і Книга Буття, і Книга Іова, і Книга Приповістей Соломонових. Церква обрала ці книги тому, що вони мають особливе повчальне значення.

З Книги Буття ми дізнаємося про створення світу, про сенс його існування. Книга Іова говорить нам про те, як Бог втішає людину в стражданнях і скорботі. З Книги Приповістей ми можемо отримати безліч корисних моральних уроків. І якщо зазвичай ми не знаходимо час, щоб перечитати ці книги, то під час Великого посту потрібно знайти для цього і сили, і час.

Протягом Великого посту корисно звернутися й до духовної літератури. Не випадково в другий тиждень посту Церква згадує святителя Григорія Паламу, в четвертий тиждень – преподобного Іоанна Лєствічника, у п’яту – преподобну Марію Єгипетську.

Досвід, відбитий в житії Марії Єгипетської, в книгах Іоанна Лєствічника і Григорія Палами, а також інших Отців Церкви може стати і нашим досвідом, якщо ми будемо вчитуватися в їхні слова і намагатися втілювати в життя те, що вони говорять.

Великий піст – чи не найважливіший період у житті християнина. Цей час спонукає до роздумів над життям, змушує замислитися над своїми вчинками й очистити душу. Для цього необхідно регулярно приступати до Таїнств: Сповіді та Причастя.

Усвідомлювати свої провини, те, що своїми вчинками ображали Господа та ближніх, визнати гріхи та обіцяти більше не грішити і змінити свій спосіб життя. Дні посту готують нас до найбільшого християнського свята – Воскресіння Христового. І зустріти його ми маємо не обтяжені жодними проблемами, а з радісним серцем. Адже подія ця свідчить про безсмертя душі, про вічне життя.

 
Священик Андрій Сосюк .                             
Газета “Волинь Православна”, 2013, №3
                                                                                     


 

2 коментарі: