суботу, 2 червня 2012 р.

Роздуми про Триєдиного Бога.

Людина завжди прагнула пояснити все на світі. Існують «вічні» питання, на які все ж ми не дали відповіді. Починаючи з того, для чого ми живемо? Таж тому вони і «вічні»! Чи варто нам взагалі на них відповідати?! Людська цікавість є безмежна. В богослов'ї відбувається майже все так, як і в інших науках, але тут є одне «але» - ми не можемо пояснити все якимись фізичними властивостями чи результатами хімічних досліджень – тут є віра в Бога як «…Творця неба і землі і всього видимого і невидимого…». Тут Бог об’являє себе як Святу Божественну Трійцю, де три Іпостасі є рівними між собою.Пояснити достеменно сутність Бога як Трійці, де є Один у Трьох і Три в Одному, ще нікому не вдалося. Звісно, у різні часи, Отці Церкви досліджували це питання і кожен подавав свої теорії цієї Троїчної сутності. Треба підкреслити, що вчення про Трійцю є великою Тайною, що перевищує людське розуміння.



У Святому Писанні неодноразово трапляються нам три особи Божі – а саме: Бог-Отець, Син – Ісус Христос та Святий Дух – Утішитель. Але, нам важко зрозуміти як може бути один Бог, але складатись з трьох осіб. Звісно, існують теорії та різні моделі щодо такого явища, чи філософсько-теологічної істини, яка непідвладна повністю людському розумові.
У церковно-догматичних визначеннях в Біблії та й у творах святих Отців ми знаходимо багато образів і аналогій, які покликані передати зміст розуміння Бога як Трійці. Ці образи та аналогії ми не можемо розглядати як докази вчення про Трійцю, оскільки воно не підлягає логічному розумінню. Ми, християни, приймаємо це вчення як дане нам в Божественному Одкровенні, таке, яке нам об’являє сам Бог, щоб вірою зрозуміти те послання.
Калліст Уер, митрополит Діоклійський, у своїй статті «Свята Трійця – парадигма людської особистості» говорить про те, що троїчність Бога в Священному Писанні, у визначеннях Соборів і в святих Отців Церкви, необхідно приймати як істинне; і все сказане не висловлює і не може виразити істину в трансцендентній цілісності. Також автор цієї статті описує три головні моделі, які використовуються в тринітарному богослов'ї, а саме: каппадокійці, вчення Августина та Рішара Сен-Вікторського.
Варто було б сказати коротко про ці моделі вчення про Святу Трійцю, а також про власне бачення Трійці для мене як християнки. Звісно, ми можемо говорити про різні вчення, моделі, доктрини, але важливим є особисте розуміння цієї божественної істини. Звичайно ці всі вчення допомагають на людському рівні свідомості зрозуміти, ким же насправді є Свята Трійця і що це для нас, християн, має означати. Але дійсно віруюча людина повинна вникати в суть того Об’явлення і мети Воплочення Бога особисто для себе, адже ми всі покликані до спасіння і можемо так само як і Отці прагнути пізнати істину.
Спершу про моделі, які використовуються в тринітарному богослов'ї. Найбільш важливим у цих моделях є образ взаємної любові. Згідно з цим, Свята Трійця розуміється «як спілкування або спільність іпостасей, з'єднаних один з одним узами взаємної любові. Взаємна любов Отця, і Сина, - основна тема четвертого Євангелія, тоді як у Першому посланні апостола Іоана ясно сказано: Бог є любов» - каже Калліст Уер. Про каппадокійці він каже, що Афанасій говорить про єдність Бога переважно в термінах сущності, надаючи головне значення слову «єдиносущий». Василій та інші каппадокійці виражають єдність Бога в термінах спілкування або взаємного відношення між трьома Іпостасями.
Блаженний Августин у своєму вченні про Святу Трійцю підкреслює єдність Божества. Він каже не стільки про взаємовідношення Образів, скільки про загальну сутність: «Божество є єдність Трійці». Однак перш ніж запропонувати свої «Трійці духу"», Августин запропонував міжособистісну аналогію взаємної любові. Любов, говорить Августин, звертаючись до міжособистісної моделі Трійці, передбачає три елементи: люблячого; того, кого люблять, і саму любов, що взаємно з'єднує люблячого і улюбленого. Отець - це Люблячий, Син - Любимий, а Дух як зв'язок любові, їх з'єднує.
За вченням Рішара Сен-Вікторського аналогія любові має більш виражену троїчну структуру, ніж це було в Августина. Фраза із Святого Письма «Бог є любов» - це для Рішара основна точка. «Любов - це звершення людської природи, вища реальність у нашому досвіді; а тому вона найбільшою мірою наближає нас до Бога, виражаючи досконалість Божественної природи» - каже Сен-Вікторський. Любов - це дар та взаємообмін, і тому для того, щоб любов була повною, вона повинна бути взаємною. І якщо Бог є любов, неможливо думати, що Він є тільки одна Іпостась, любляча Себе Саму. Він - принаймні дві Іпостасі, Отець і Син, що люблять один одного. «У своєму вченні він рухається від самолюбства, або любові Одного (тільки Отця), - до взаємної любові, або любові Двох (Отця і Сина), і далі від взаємної любові - до розділеної любові, або любові Трьох (Отця, Сина і Святого Духа)» - говорить Калліст Уер у своїй статті.
Підставою для розуміння Бога як взаємної любові є той факт, що людина створена за образом і подобою Божою, що означає: по образу Бога, Який є Трійця. Звертаючись всередину себе, ми можемо виявити у своїй душі те, що Августин назвав «слідами» Трійці. Троїчність може бути співвіднесена або із взаємодією різноманітних здібностей всередині окремої особистості, або зі взаємними відносинами усередині спільноти особистостей.
Таке бачення Святої Трійці мені імпонує, оскільки ми створені на образ і подобу Божу і, якщо у нас є така (Божа) природа, то ми (десь далеко-далеко у душі) можемо віднайти ту схожу любов, яка існує у Трійці. Вчення про Трійцю може і повинно мати революційні наслідки для нашого розуміння людської особистості. «Наше людське спілкування може бути лише тінню Божественної інтерсуб'єктивності, і тим не менш наше покликання полягає в тому, щоб, як сказав Чарльз Уеслі, стати «копіями Трійці» - стверджує калліст Уер.
Мені,чомусь, на думку приходить аналогія Любові у Святій Трійці з любов’ю у подружжі (в ідеалі). Коли чоловік та жінка перебувають у стані Пресвятої Тайни подружжя, то в ідеалі їхня любов би мала бути подібною до тої любові, яка існує у Трійці: ти віддаєш свою любов і не чекаєш у відповідь; твоя мета – віддати свою любов; відповідно - інша сторона також віддає свою любов і утворюється взаємообмін. Звичайно, це такий примітивний приклад любові, який ми собі можемо уявити у нашому земному житті. Але ж ми люди і людина не може знати всього на світі. Зрештою, тоді б не було цікаво жити. Зовсім невипадково, що в описі творіння в першому розділі книги Буття, відразу після затвердження, що Бог створив людину на Свій образ, сказано: чоловіка і жінку, створив їх. Божественний тринітарний образ дарований не одному тільки чоловікові і не одній лише жінці, але їм обом разом; цей образ досягає повноти в тій взаємності, яка їх з'єднує. «Оскільки Бог «соціальний», оскільки Його буття є «співвідносне буття», - каже Уер, - образ Божий в людській особистості має в істотному сенсі соціальне, співвідносне значення».
Для мене, іноді, стає ніби зрозумілим якою є Свята Трійця, а іноді – це для мене якась величезна таїна, яка є глибоко захована від мого розуміння. Думаю, що читання Святого Письма допомагає нам зрозуміти істину. Але ж і тут варто бути вкрай обережними, щоб не придумати собі якогось власного вчення і, вирвавши із контексту слова, видавати за доктрину.
Вірю, що спасенні, які перебуватимуть у Царстві Небесному зможуть зрозуміти хоча б частину тієї божественної істини, Ким є Бог і як саме Він може бути одночасно Один у Трьох і Три в Одному. А зараз, для нас християн, залишається лише покладатись на власну віру, Святе Письмо і ті надбання Святих Отців, які ми маємо.

Ірина Дрило
студентка Магістерської програми екуменічних студій УКУ

Немає коментарів:

Дописати коментар