понеділок, 16 січня 2012 р.

19 січня-свято Хрещення Ісуса Христа.

«В Йордані хрестився
Ти Господи, і троїчне явилося
поклоніння, Отцівський бо голос засвідчив
про тебе, улюбленим Сином Тебе називаючи,
і Дух у вигляді голубинім сповістив слова
ствердженя, явився Ти Христе Боже,
і світ просвітив слава Тобі»
(тропар свята).
Хрещення Господнє, (Богоявлення) (грец. Theophaneia або Epiphaneia), християнське свято, присвячене події Хрещення Ісуса Христа у водах Йордану. В Православній Церкві входить до числа великих двонадесятих неперехідних свят. Святкується 19 січня у Православних церквах і 6 січня у Католицькій церкві.
Про Хрещення Господнє оповідається в усіх чотирьох Євангеліях (Мф 3,13-17; Мк 1,9-11; Лк 3,21-23; пор. Ін 1,33-34). На 30-му році Свого життя, перед виходом на проповідь, Ісус прийшов на ріку Йордан, де Іван Хреститель, проповідуючи покаяння у гріхах, хрестив народ, і зажадав, щоб той хрестив Його. Коли Ісус Христос вийшов із води і молився, відкрились небеса, і Дух Святий у вигляді голуба зійшов на Нього і почувся голос: «Це Син Мій Улюблений, що Його Я вподобав!» (Мф 3,17). Свято Хрещення називається також Богоявленням, оскільки при Хрещенні Господа явилась Божественна Трійця: Бог Отець (що глаголив про Сина), Син Божий (що хрестився від Івана і засвідчений від Бога Отця) і Дух Святий (що зійшов на Сина у вигляді голуба).
Свято Хрещення (Богоявлення) почало святкуватись в III ст. Перша згадка є в «Строматах» Климента Александрійского, який пише, що послідовники Василида святкують Хрещення Спасителя і називають його Богоявленням, так як, на їх думку, Христос став Сином Божим саме від часу хрещення і сходження на Нього Святого Духа. З цього випливає, що у православних в Александрії за Климента цього свята ще не було. В III ст. свято розповсюджується. Згідно «Заповіту Господа нашого Ісуса Христа» (III ст.), церковний рік обмежувався лише трьома святами: Пасхою, П'ятидесятницею і Богоявленням, у святкуванні якого православні бачили інший зміст, аніж послідовники Василида.
Свято Богоявлення було довгий час пов'язане зі святом Різдва Христового. Згідно «Апостольских постанов» (Сірія, V ст.) (кн. V, 3; кн. VIII, 33) і древнього коптського календаря, це свято присвячене Хрещенню Господньому; Єфрем Сірін (IV ст.) у гімнах на Богоявлення також говорить про хрещення Христове. Майже для всього Сходу до кінця IV ст. — це свято в честь Різдва Христового (що випливає, зокрема, з опису Богоявлення в Єрусалимі у аквитанської паломниці Сільвії, кінця IV ст). Навіть після того, як на Сході, під впливом Заходу, Різдво було відділене від Богоявлення, воно часто мало ім'я Богоявлення (наприклад, у Василя Великого, Григорія Богослова та ін.). Проти цього ототожнення був Іоанн Золотоустий: «Не той день, в який родився Спаситель, належить називати явленням, але той, коли Він хрестився, не після народження Він став всім відомим, але коли хрестився». Одночасно з розділенням свят Різдва і Хрещення в IV ст. на Сході до 6 січня було приурочено хрещення оголошених, у зв'язку з чим виник звичай особливого вшанування води, освяченої цього свята для їх хрещення. Тому свято отримало також назву Просвічення, оскільки Спаситель явився просвітити «тих, що сидять в пітьмі і місці смертному» (Мф 4,16).
Це свято по-іншому ще називають Богоявленням, бо в цей день було явлення Пресвятої Тройці, особливо ж – явлення Божества Спасителя, Який урочисто приступив до Свого спасительного служіння.
Свято Хрещення Господнього відзначається так само, як і свято Різдва Христового. Напередодні відправляються Царські часи, літургія Василія Великого і всенічне бдіння, яке починається великим повечір'ям. Особливість цього свята складають два великі водоосвячення, так названі на відміну від малого, бо мале водоосвячення може здійснюватися в будь-який інший час.
Перше велике водоосвячення буває напередодні свята у храмі, а друге – в саме свято просто неба на річках, ставках, біля криниць. Перше, у давнину, звершувалося для хрещення оголошених і вже згодом було перетворено на спомин про хрещення Господнє: друге ж, мабуть, пішло від давнього звичаю єрусалимських християн у день Богоявлення виходити на річку Йордан і тут споминати хрещення Господнє. Тому й у нас Богоявленський хресний хід має найменування хресного ходу на Йордан.
Слід зауважити, що празник Господнього Хрещення показує нам одну з найбільших і найглибших таїнств святої православної віри – таїнство Пресвятої Тройці. При Христовім Хрещенні об'явилася Пресвята Тройця, яка засвідчила про Його божество. На третьому часі в навечір'я свята читаємо: «Тройця, Бог наш, себе сьогодні нероздільно явила, бо Отець об'явленим свідоцтвом заявив споріднення. Дух же у голубиному виді зійшов із небес, Син свою пречисту голову склонив Предтечі і хрестившись, визволив людей із неволі, бо Він Чоловіколюбець». На стиховні літії празника співаємо: «На Йордані Іоан, бачачи Тебе, як ішов Ти до нього, говорив: «Христе Боже, чому Ти до слуги прийшов, не маючи скверни. Господи? У чиє ім'я Тебе хрещу: Отця? Але Його Ти носиш у собі: чи Сина?, але Ти сам воплотився; чи Духа Святого?, і цього Ти знаєш устами давати вірним. Ти, що явився, Боже наш, помилуй нас».
Наш слов'янський Пролог 6 січня подає глибоке Слово святого Прокла, патріарха Константинопольського, на Хрещення Ісуса Христа. Віру святої Церкви у Христове божество він вкладає в уста святого Іоана Хрестителя: «Як осмілюся простягнути свою руку на голову Того, що все удержує? Як осмілюся доторкнутися Того, що перед Ним тремтять ангельські хори? Як осмілюся приступити до Того, що до Нього не сміють серафими наблизитися? І тому з острахом кличуть: свят, свят, свят. Справді повне небо слави Твоєї і земля чудес Твоїх. Як осмілюся приступити до Неприступного, перед яким дрижать херувими і всі воїнства небесних сил? Як осмілюся хрестити Творця природи? Як осмілюся хрестити Того, що перед Ним небо жахається?.. Як осмілюся хрестити Того, що його породила Чиста Діва Марія і по різдві залишилася Дівою?.. І скажу: Ти Господи, Господь, а я раб. Ти Творець, а я творіння. Ти Сонце, а я зоря. Ти Пастир, а я вівця. Ти Цар, а я воїн. Ти світло, а я світильник. Ти Архиєрей, а я земний… Я смертний, а Ти безсмертний… « І торкнувся Іоан пречистого верху Господнього, хрестив одного із Святої Тройці. І зараз побачив створене небо і Духа Святого, що сходив і йшов на Нього».
Святий Григорій Богослов у проповіді на Богоявлення так окреслює таїнство Пресвятої Тройці: «Бог ділиться, так би сказати, нероздільно, і лучиться розділено, тому що Божество є єдине в Трьох і одне є Три, в котрих Божество, або, точніше кажучи, котрі є Божеством. Отець є Отець і безначальний, тому що не має початку ні від кого. Син є Син, і не є безначальний, тому що від Отця. Але коли початок будеш розуміти щодо часу, то і Син є безначальний, тому що Творець часу не під часом. Дух є справді Дух Святий, що виникає від Отця, але не як Син, тому що виникає не через народження, але через походження».
Святий Іоан Золотоустий, заохочуючи нас до віри в Пресвяту Тройцю, каже: «Наша віра – трон душі, основа життя, безсмертний корінь. Животворний корінь віри – Отець, нев'януча гілка – Син, безсмертний плід – Дух Святий, Тройця проста, нескладна, невимовна, незбагненна, нероздільна за схожістю, достойністю, дією, божеством і величчям; роздільна ж – за особами та іменами, але єдина по суті і силах. Тройця існує споконвіку, не від початку одержала буття. Вона – безпочаткова, вічна, нестаріюча, безсмертна, нескінченна».
Кожного дня наша свята Церква на початку утрені віддає Пресвятій Тройці величне славослів’я співом: «Слава святій Єдиносущній, Животворящій і Нероздільній Тройці, завжди, нині і повсякчас, і на віки віків».

Немає коментарів:

Дописати коментар