четвер, 26 січня 2012 р.

ПОДРАЖАНІЄ 11 ПСАЛМУ.

Мій Боже милий, як-то мало
Святих людей на світі стало.
Один на другого кують
Кайдани в серці. А словами,
Медоточивими устами
Цілуються і часу ждуть,
Чи швидко брата в домовині
З гостей на цвинтар понесуть?
А ти, о Господи єдиний,
Скуєш лукавії уста,
Язик отой велеречивий
Мовлявший: — Ми не суєта!
І возвеличимо на диво


І розум наш і наш язик...
Та й де той пан, що нам закаже
І думать так і говорить?
— Воскресну я! — той пан вам скаже.
Воскресну нині! Ради їх,
Людей закованих моїх,
Убогих, нищих... Возвеличу
Малих отих рабів німих!
Я на сторожкі коло їх
Поставлю слово. І пониче,
Неначе стоптана трава,
І думка ваша і слова.—
Неначе срібло куте, бите
І семикрати перелите
Огнем в горнилі,— словеса
Твої, о Господи, такії.
Розкинь же їх, твої святії,
По всій землі. І чудесам
Твоїм увірують на світі
Твої малі убогі діти!
                                   Тарас Григорович Шевченко

Немає коментарів:

Дописати коментар