понеділок, 23 січня 2012 р.

25 січня-день памяті святої мучениці Тетяни.

12/25 січня Церква святкує пам'ять св. мучениці Татіани, яка постраждала під час гонінь в III столітті. Народилася св. Тетяна в Римі близько 200-го року по Р.Х. Батьки її були багаті і знатні громадяни (батько був консулом) і таємні християни. Християни, як відомо, в перші століття жили в Римі в умовах частих гонінь по наклепам іудеїв.
У той час всі жителі імперії по багатьом офіційним приводів повинні були приносити жертви офіційним язичницьким богам. Здавалося б, чи велика важливість кинути щіпку фіміаму на жертовник або заприсягтися генієм імператора, - але християни і це вважали зрадою Христа, актом зречення від Нього і тому намагалися ухилитися від участі в загальнонародних святах, а їм доводилося приховувати свою віру в істинного Бога. 
Коли ж спалахувало чергове гоніння на християн, коли їх примушували відкрито, при всіх, зневажили Христа і принести жертви ідолам, тоді навіть і таємні християни оголошували про свою віру, терпіли страждання і позбавлялися життя.
Тетяну з ранніх років її батьки стали привчати до благочестя. Вони брали її з собою на таємні богослужіння,котрі відбувалися  вночі в катакомбах.Пробираючись по вузьких коридорах катакомб, ледь освітленим олійними лампами, вона бачила, що стіни цих коридорів зберігають у собі мощі мучеників, тіла покійних у вірі та відданості Христу. У дні їх пам'яті вона чула гімни, славили їх подвиги, і трепетним серцем слухала розповідями про їх святе життя і страждання. Їй самій захотілося бути такою ж, як ці святі мученики, так само любити Христа і так само віддати за Нього життя. Досягнувши повноліття, Тетяна всі свої сили віддала Церкви.Вона була поставлена ​​діаконисою в одному з римських храмів і служила Богові, у пості і молитві доглядаючи за хворими та допомагаючи нужденним.
З часом при імператорі Олександрі Севирі прийшла і її черга, коли від неї вимагали принести жертву Аполлону. Вона ж вклонилася істинному Богу, після чого стався землетрус: ідол Аполлона впав і розбився на частини, обрушилася також частина храму і придавила багатьох язичників та жерців. Диявол, що мешкав і ідолі, з гучним криком і плачем біг від того місця, причому всі чули крик його і бачили тінь, що пронісся по повітрю.
Тоді св. Тетяну спричинили на суд і стали терзати залізними гаками, вимагаючи шанування богів. Мужньо переносячи страждання, свята діва молилася за своїх мучителів і просила Господа відкрити їм душевні очі і навчити істини. Молитву почули: небесне світло осяяло їх, і вони побачили чотирьох ангелів, що оточували святу. Тоді вони впали до ніг святої Тетяни і стали благати її:
- Прости нас, служителька істинного Бога! Прости нас, бо не з нашої волі ми терзали тебе. Розлючені судді наказали негайно ж схопити цих розкаялися воїнів і погубити їх. Новонавернені мученики голосно славили Христа і після короткого, але жорстокого муки всі вони, числом вісім, були усічені мечем і відійшли до Господа, прийнявши хрещення у власній крові.
На другий день сам правитель Риму Ульпіан взявся судити св. Тетяну.Коли її привели з темниці, всі були вражені тим, що на ній не було видно навіть і сліду від вчорашніх мук. Обличчя її було спокійно і радісно. Ульпіан став переконувати св. діву принести жертву богам, але вона відмовилася. Тоді він наказав оголити її та гострі бритвами різати їй тіло.Як знамення її чистоти, з ран разом з кров'ю минув молоко, і повітря наповнилося пахощами, подібним пахощі св. світу, бо Тетяна, подібно св.світу, була виконана Св. Духа.
Потім її розтягнули на землі і довгий час били жезлами так, що самі мучителі швидко втрачали сили і часто змінювалися. Вона ж залишалася непохитною, так як ангели Божі, як і колись, невидимо стояли біля неї, підбадьорювали її і відводили від неї удари на тих, хто намагався заподіяти їй страждання. Нарешті, дев'ять з числа катів впали мертвими, а інші, ледь живі, залишилися лежати на землі нерухомо.
Свята ж, вставши, викрила в брехні самого суддю і його служителів, кажучи, що боги їх - бездушні ідоли, вона ж служить єдиним істинному Богу, творить чудеса.
Так як вже наближався вечір, то святу відправили назад до в'язниці. Там вона провела ніч, молячись Господу й граючи Йому хвалу. Небесний світ сяяв, і ангели Божі дякували Господеві разом з нею. Вранці її знову привели на суд і знову всі були вражені її прекрасним виглядом. У цей день свята розтрощила своєю молитвою храм богині Діани і знову зазнала за це страшні муки. Наступного ранку св. Тетяну привели в цирк і випустили на неї атласського лева. Арена Колізею, як і арени багатьох інших римських цирків, була вже рясно напоєна мученицькою кров'ю.Постійно відбувалися там криваві видовища: безтрепетних християнських мучеників віддавали на розтерзання звірам. Але тепер на цю ж арену була кинута дочка одного з шляхетних і шанованих римлян. Це сильніше звичайного збуджувало загальне цікавість.
Однак, на диво всім, випущений з клітки лев не розтерзав святу. Замість цього, він пестив до неї і покірно лизав їй ноги. Натовп, подумавши, ніби це був якийсь ручний або слабосилий лев, захвилювалася і зажадала, щоб його прибрали з арени. Деякі глядачі, очолювані одним знатним сановником, кинулися виконувати побажання натовпу. Але лев, кинувшись на сановника, тут же розірвав його. Після того святу Тетяну забрали з арени і знов піддали мукам, нарешті, її кинули у вогонь. Але вогонь не торкнувся не тільки її святого тіла, але навіть і розкішного волосся, якими, як плащем, свята мучениця прикривала свою наготу під час мук. Язичники прийшли тоді до висновку, що чудеса ці здійснюються тільки силою волосся Тетяни. Її обстригли і уклали в храм Зевса.
Коли на третій день до храму прийшли жерці, вони побачили, що ідол Зевса лежить розбитий на дрібні шматочки, а свята перебуває в радості, молячись Богу. Тоді Ульпіан виголосив смертний вирок, і св. Тетяна була обезголовлена. Разом з нею був страчений і її батько, який оголосив себе християнином. Бачачи страждання своєї дочки, він не побажав залишатися таємним християнином і вирішив постраждати разом з нею.Сталося все це в 225 році.
Ось таку силу дає Господь тим, хто готовий до кінця стояти в істині. На крові цих мучеників зростала Церква. Нині ж, на початку XXI століття, в Римі офіційні путівники по Колізею ні словом не згадують про тисячі замучених там християн, а службовці цього туристичного об'єкта роз'яснюють відвідувачам, що історії про мучеників були "фальсифікаціями".
Однак ми, православні, як і раніше шануємо їх пам'ять.  Ім'я Тетяни стало одним з улюблених на Україні. Кожна українська дівчина, яка носить його, повинна знати його значення і намагатися бути його гідна.

Немає коментарів:

Дописати коментар